Звіт про діяльність Церковного братства в період 4.11.2007 – 7.11.2008 року

Грудень 13, 2008 | Переглядів було: 337

Кожного року у нашій церковній громаді вибирається Церковне братство терміном на 1 рік. Ця група людей добровільно погоджуються служити Богові через служіння священику та громаді. Вкінці свого служіння складають обов’язки і дають звіт перед цілою церквою. Це згадка нашої діяльності та можливість подякувати усім, хто допомагав.
Хай Бог прийме нашу жертву і подасть спасіння для наших душ. Амінь. читати далі / leggere tutto

Розділ: Різне | Залишити відгук 

Ми зазирнули у наше майбутнє

Грудень 8, 2008 | Переглядів було: 143

А відбулося це 7 грудня 2008. у нашій Світлиці. Допомогли українські діти, які завітали до нас з недільної школи м.Риму, що при церкві св.Софії. Були з ними вчителі і батьки.
Недільна школа функціонує вже декілька років. У цьому навчальному році її відвідують 60 дітей. Щонеділі вони вивчають катехизм, рідну мову, готують номери художньої самодіяльності. У них навіть своя емблема школи: на фоні синього неба та жовтогарячого сонця видніється силует дитини, що склала рученята у молитві; а по колу надпис «Недільна школа при церкві Святої Софії». читати далі / leggere tutto

Розділ: Різне | Залишити відгук 

Відмовиш на запрошення? Не прийдеш?..

Грудень 5, 2008 | Переглядів було: 165

Готуючи парафіян до святкувань п’ятої річниці заснування української церкви у Генуї, отець Віталій не говорив цього разу, як любить часто, про необхідність вишитих сорочок. Говорив, і то з неприхованим болем, що до святого Причастя приступає не більше двадцяти чоловік. На цілу переповнену церкву. Таким чином, має усі підстави вважати свою священицьку працю неефективною… читати далі / leggere tutto

Розділ: Статті | Залишити відгук 

Одна мама молилась, щоб Бог повернув життя її донечці, а вимолила щасливу долю

Грудень 1, 2008 | Переглядів було: 290

Нещасний випадок стався з Тетянкою, коли вона вчилася у третьому класі. Важкі хокейні ворота впали на тендітну дівчинку. Від болю знепритомніла. Швидка допомога не забарилась і миттю відвезла в реанімацію. Заклопотані лікарі не відходили від хворої, в якої ледь жевріло життя. Тіло від удару посиніло. Нерухомість. Кома. І ніякої надії.
Проходили дні, тижні. Таня не приходила до тями, жодним рухом не показувала ознак життя. Лікарі співчутливо поглядали на маму, а Світлана не здавалась. Жила молитвами. Бігала в монастир за свяченою олією, свяченою водою. Ледь трималась на ногах, бо забула про їжу, про сон, молитви надавали їй сили. Губи шептали: « Ми викарабкаємось, донечко. З Божою допомогою обов’язково викарабкаємось». Молилась зі слізьми на очах, від щирого серця, своїми словами просила Господа спасти її донечку. читати далі / leggere tutto

Розділ: Різне | Залишити відгук 

Ст 1 всього: 11