Українські Спільноти центральної Лігурії Comunita` ucraine della Liguria centrale

Не припиняйте мрiяти! Свідчення паломниці до Люрду

Багато років тому, від своїх бабусі та дідуся, чула я незабутні розповіді про надзвичайні й чудотворні місця, де Господь дарує людям великі ласки. Місця, куди їдуть за тисячі кілометрів, щоб зцілити свої тіла і душі. Слухала такі історії із великим захопленням, затамувавши подих,  намагаючись не пропустити жодного слова. Особливо запала у серце одна із них, де Матір Божа, Пречиста Діва Марія,об`явилася одній бідній пастушці -дівчинці сумирної та лагідної вдачi. Бернадетта (так її звали) незважаючи на своє нелегкe, обтяжене матеріальними нестатками й важкою хворобою життя, не нарікала на долю. Вона щиро вірила у Бога і гаряче молилась до Пресвятої Богородиці. Тому не дивно, що Діва Марія вибрала саме її для свого об’явлення. Саме через неї дарувала нам свої щедрі ласки, які пролились цілющим джерелом  на важкі душевні й тілесні рани мільйонів людей.

Саме тоді, у далекому дитинстві, з’явилася у моєму серці мрія відвідати Люрд. Жива дитяча уява яскраво малювала Благодатне місце у далекій країні, куди я хотіла потрапити.

Час ішов. Я росла. Усі дитячі мрії залишились немов позаду. Потрібно було дивитися на все реально. Тепер бажання відвідати чудесне й омріяне місце зовсім не вписувалося у цю саму реальність. Як доберусь до далекої Франції? Моє матеріальне становище не могло цього дозволити ні в якому випадку,-ні на той час, ні в майбутньому, як мені тоді здавалося. У ті часи не могла собі й уявити, що життя закине мене  у далеку Італію.

Шляхи Господні несповідимі… Тепер, перебуваючи за кордоном, таки з’явилась можливість відвідати Люрд. Перша спроба увінчалася невдачею – не вийшло відпроситися з роботи. Як було важко на серці! Пізнiше зрозуміла, що так було потрібно. Не була ще готова до відвідин Небесної Матерi, не було ще у душі необхідних для паломництва смирення і покори.

1 червня 2012 рокy. На цей день запланований  початок паломництва до омріяного чудотворного місця. Знову багато перешкод, але, як на диво, цього разу всі вони вирішились, якщо можна так сказати, самі собою. Не вірилось! Невже цього разу таки здійсниться  давня мрія? Тільки сидячи  з усіма паломниками  в автобусі, який відправлявся із Генуї, я зрозуміла, що це таки не сон,а реальність!

Люрд. Надзвичайне, таємничо-казкове, сповнене ніжним ароматом незліченних троянд місце об`явлення  Марії. Навкруги, а особливо біля самої ґроти, витає дух глибокого миру і спокою. Він єднає тисячі людей, що прийшли сюди із своїм болем чи надією.

Стою тут і я. Розумію, що таких відчуттів як зараз не було ще у моїй душі . Здається, що прийшла  додому, у якому давно не була. Прийшла до Матері, якій можна розказати усе. Хочеться бути біля неї. Усі переживання, страхи, болі відходять перед її лагідним поглядом. Стільки хотілося розказати, багато про що попросити, багато… котяться тільки сльози. Відчуваю, що Мати Марія розуміє усе без слів. Виникає тільки бажання пригорнутися і залишитися з нею надовго. Приходить усвідомлення, що Богородиця любить мене як свою дитину. Незважаючи на усі мої помилки – великі і малі, яких було так багато, вона не відвернулася від мене. Чекає,  як любляча і до безмежності терпляча мати, коли  її  дитя нарозумиться й прийде до неї в обійми. А вона тоді і пожаліє, і утішить, і підбадьорить, і допоможе у будь-яких труднощах. Та найголовніше – не залишить ніколи й ні за яких обставин. Біля неї зігріваються серце й душа. Виникає бажання стати кращою. Не кращою за когось, а кращою від тої, якoю я є тепер, щоб моя ти могла пишатися мною.

А як це зробити? З чого почати? Від яких вад позбавлятися найперше, коли їх так багато?

Усвідомлюю свою недосконалість та нікчемність. Стає знову страшно, що негідна любові, негідна навіть того, щоб знаходитися тут. І знову сльози… Чую у серці тихий голос, який утішає, говорить, що все буде гаразд. Пресвята Богородице,не залишай мене, не дай пропасти.

Як хочеться змити із себе увесь гріховний бруд. Криштально-прозору воду джерельця дарувала Матір-Заступниця нам у спасіння. З її допомогою зцілилися мільйони зранених душ і понівечених гріхом тіл. Гаряче молюсь, щоб вилікувала і мене від ран, яких завдала собі своєю ж байдужістю. Здається, що молитви замало, щоб випросити прощення за усі мої провини. Залишається лише надія, що буду вислухана. З цією надією, тремтячи, вступаю у воду. Розумію, що тремтить не тільки тіло від крижаного дотику, але душа тремтить набагато сильніше. Слів бракує, щоб передати глибину пережиття. Шепочу  тихо молитву,поки занурююсь у цілющу купіль. З молитвою виходжу з неї. Кілька секунд по тому усвідомлюю, що трапилося чергове диво, яке не видиме ззoвні для стороннього ока, але яке тільки-но відбулося у моїй душі. Ще не до кінця розумію, що саме трапилося.  Можливо,повне усвідомлення прийде набагато пізніше. Та точно знаю: я вже не та, що була, що приїхала сюди. Можливо,зараз не помітить ніхто у мені ніяких змін, та відчуваю,що глибоко всередині запалився легенький вогник. Поки що він ледь-ледь жевріє, та хочеться вірити, що не погасне, а навпаки, розгориться у повну силу, зігріваючи й освітлюючи душу. Як багато залежить тепер від мене…

Дякую, моя Небесна Матінко, за великі ласки, безмежне терпіння та любов! Хочу із Твоєю допомогою крокувати по життю, а як прийде час,то хочу зустрітися із Тобою у Небі. Дякую,Маріє, за можливість наблизитися до Тебе. Сподіваюся, що це лише перший крок назустріч  і за ним послідують наступні.

Швидко промайнуло декілька днів. Настав час вертатися додому. Не хочеться покидати цю частинку Раю на Землі, тепер знову народжується мрія – повернутися сюди знову.

Везу рідним та друзям цілющу воду та сувеніри із Святого Місця. Так хочеться, щоб вони також побували тут і відчули на собі всі ті ласки, якими обдаровує Небесна Цариця. Ще везу скарб у своїй душі, який ніхто у мене не відніме – Любов своєї Небесної Матінки.

Продовжуйте мріяти – мрії збуваються! Навіть ті дитячі, що десь глибоко заховані на дні серця.

Оксана,
Паломниця до Люрду 2012 року від Генуї.

P.S. Велика подяка організаторам паломництва. Нехай Бог помагає у вашому служінні