Очікую воскресіння мертвих

«Я Бог Аврамів,і Бог Ісаків і Бог Яковів.Бог не є Богом мертвих, а живих». ( Мт.22,32).
У «Символі віри »-короткому та точному викладі усіх основ християнської віри є догмат, у якому мова йде про всезагальне воскресіння мертвих, яке очікується із другим Пришестям у повнотті слави Господа нашого Ісуса Христа. Звучить він так: «Очікую воскресіння мертвих і життя будочого віку. Амінь ».
Все ж, що є воскресіння мертвих? Найперше слід відмітити, що людина з волі Божої містить у собі дві складові, два начала: матеріальне і духовне.

Матеріальне – це плоть, або тіло людини, духовне – її душа .Тіло в результаті гріхопадіння перших людей стало смерним, тобто смерть увійшла в історію людства , як «зарплата за гріх»- за висловом святого апостола Павла (Рим.6.23). Душа ж людини є бесмертна – це подих Самого Творця. Отож, тіло (плоть) та душа; земний матеріал та Божественне начало, матеріал та дух – одяг небес.

Смерть – це кінець земне життя людини, це повне припинення процесу існування її тіла, це момент відділення душі людини від її тіла, а , з огляду на віру, смерть – це «останній ворог» людини, який має бути переможеним.

Воскресіння – це дія, акт, протилежний смерті, антипод смерті містить у собі наступне значення: воскресіння, оживлення плоті (тіл людських), у які зразу ж, негайно повернуться їх душі.Святий Амброзій з цього приводу пише: «Душа, що покинула тіло, негайно ввійде у нього при його воскресінні». «Вийдуть ті, хто творив добро у воскресіння життя, а хто чинив зло – у воскресіння Суду»,- сказав Господь. (Ів.5,29)

Однак, слід зазначити, що християнська віра у питанні (догмі) про воскресіння мертвих завжди натрапляла на нерозуміння та опір. «Жодне твердження християнської віри не зустрічає такого сильного, впертого, непохитного та стрімкого опору, як воскресіння мертвих »,-стверджує блаженіший Августин.Світові властиві такі переконання: а) зі смертю тіла припиняється повне існування (життя) людини (аналогія – смерть тварин);

б)після смерті тіла життя людської особи триває лише духовно.

Такою є позиція безбожного матеріального світу, та, на превеликий жаль, певної частини віруючих християнського світу. Чим же обгрунтовується така позиція? Насамреред, відсутністю віри, духовною сліпотою, людуна приймає лише те, що бачить, вірніше, що може осягнути органами зовнішнього відчуття.

Аналізуючу історію розвитку людства та земне жуття окремо взятої особу, спостерігаємо певний характерний для кожної людуни цикл: народження, дитинство, юність, молодість, зрілість, старість і останнє- смерть. Окремі етапи даного циклу можуть бути відсутніми у житті тієї чи іншої особи, проте народження та смерть присутні завжди. Смерті не уникне ніхто. І безбожний світ сприймає її як «царицю жахів». Біл.ше того, людина усвідомлює, що на її долю випадають скорботи, страждання, хвороби, вона мусить долати щоденні життєві труднощі та перешкоди. А ще пригадаймо слова, сказані Адаму: «Ти порох і до пороху вернешся» (Бут.3, 19). Що це ? Дійсність, реальність нашої земної мандрівки, життя, схоже на вигнання.

З огляду на це, безбожний матеріальний світ у земному житті людини обирає, так званні, матеріальні блага та втіхи: гроші, честь, владу, задоволення і т.п.;пропагуючи вседозволеність, слідуючи тілесним бажанням та насолодам. Народження людини – хижака. Яка жалюгідна та убога позиція. Позиція, яка розділяє матерію (тіло людини) та її Божественне начало – душу, відкидаючи її взагалі. Для матеріалістів її не існує. Отож, людина відкидає свою Божественність і гасить у собі промінчик тієї Божої слави, якою наділив її Господь, промінчик, який міг би освітлювати її земне життя, зорієнтовуючи душу до блаженної зустрічі та вічності з Богом.

Інакшою, діаметрально протилежною є позиція віруючого християнського світу, позиція Церкви Христової. Воскресіння мертвих, або воскресіння плоті є кульмінаційною точкою, суттєвим елементом християнської віри. Але їй передує віра у воскреслого Христа, віра у Христове Воскресіння. «Христос воскрес із мертвих, первісток із померлих»,- пише святий апостол Павло. (1 Кор. 15, 20). Достовірність даного факту досить чітко описують апостоли. Пригадаймо зустріч воскреслого Христа з жінками. (Мт. 28, 8 – 10). Об`явлення одинадцятьом Своїм учням. (Мт.28, 16-20). Об`явлення Марії Магдалині, а згодом учням. (Мр.16, 9-18). Друге об`явлення учням у присутності Хоми, якому сказав: «Простягни свого пальця сюди та на руки мої подивись. Простягни й свою руку і «вклади до боку Мого. І не будь невіруючий, але віруючий» (Ів. 20,
27). Вражений Хомаспромігся лише скрикнути: «Господ. мій і Бог мій!» Були й інші об`явлення Воскреслого Господа, інші зустрічі. І останнє було Вознесення Господнє у присутності учнів. (Мр.16, 19 – 20).

Варто зазначити, що кожен із апостолів мав спочатку певну долю сумніву. Адже, це щось нове. В історії людства ще не було такого факту. І все ж Господнє Воскресіння, поза всяким сумнівом, є історичним фактом. Срочатки Христос, потім ті, що Христові. І так, наше воскресіння опирається на факт воскресіння Господа нашого Господа Ісуса Христа. Наше воскресіння представлене у Його воскресінні та у Його могутності воскрешати. Пригадаймо, що відповів Господь садукеям, які заперечували воскресіння плоті: «Чи ж не тому ви помиляєтес, що не знаєте ні Писання, ні сили Божої» (Мр.12, 24).

Отож, тема воскресіння плоті вже була присутньою у книгах Старого Завіту, а здійснюватиметься вона силою та могутністю Божою.

А ще святий апостол Павло пише: «Якщо немає воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес; а якщо і Христос не воскрес, то й проповід. Наша марна, марна і віра наша!» (1Кор.15, 12- 13).

Слід відмітити, що святий апостол Павло у своїх посланнях темі воскресіння Христа, а звідси й нашому воскресінню приділяє надзвичайної уваги і означує його (Христове воскресіння), як центр християнської віри.

А зараз звернемось до тих уривків із Старого Завіту, де мова йде про воскресіння. Насамперед зазначу: де є віра, таи є надія. Людини єдина істота на землі, яка здатна пізнпти свого Творця, оскіл.ки створена за Його образом та подобою. Так народжується віра у Бога. Віра – це впевненість у тому, що не пізнається безпосередньо через наші зовнішні органи відчуття. Це вища форма пізнання таємнича та недосяжна у нас, особливе сприйняття. А із віри, наче рослинка із насіння, народжується надія. Надія на спасіння, на воскресіння, на вічне життя з Богом.

Ще у Старому Завіті, маючи Божественне одкровення, праведники вірили у всезагальне воскресіння мертвих.

Пригадаймо Авраама. «Вірою Авраам, бувши випробуваний, приніс Ісаака у жертву, і , маючи обітницю, приніс свого єдинородного сина, про якого було сказано: «Від Ісаака народиться тові потомство». Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих.» (Євр.11, 17-19).

А ось інший приклад. Іов у його тяжких стражданнях стверджував: «Та я знаю, що мій відкупитель живий і останнього дня Він підніме із пороху мою шкіру, яка розпадається і у плоті своїй я побачу Бога. Я побачу Його, самі мої очі побачать, а не чужі очі» (Іов. 19, 25- 27).

Ісаіа пише слідуюче: «Померші Твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло, тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя – це роса зцілень і земля викине мертвих!» (Іс.26, 19).

Звернемось до книги пророка Даниїла: « І багато – хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наругу, на вічну гидоту.»(Дан.12,2)

Пророк Єзекіїл споглядав воскресіння померлих у видінні поля, засіяного сухими кістками, які з волі Духа Святого з`єдналися одна з одною, покрились тілом і одухотворилися духом.

У кнузі Премудростей Соломонових йдеться досить яскраво про воскресіння померлих, стверджується всемогутність Бога на неві, на землі та під землею та Його здатність воскрешати і ніщо не втече, не заховається від Божого погляду та могутності.

«Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба». – йдеться у першій книзі Самуїловій. (1 Сам.2, 6 ).

Звертаючись до книги Псалмів, бачимо, що найбільш містичні із них (ті, в яких розкривається тема воскресіння) стверджують, що стосунку між Богом та вірними, основою яких є любов, зі смертю тіла не припиняться, не знищаться, а стануть ще сильнішими.

Аналіз книг Старого Завіту з приводу підтвердження воскресіння тіл померших завершується наступною фразою із другої Маккавейської книги: «Бог знову дасть Вам дихання і життя.» (2 Мак. 7, 23), а ще : «Цар світу воскресить нас, що вмираємо за Його закони, – до вічного життя.» (2 Мак.7, 9).

Отож, тема воскресіння тіл померших знайшла своє яскраве підтвердження у книгах Старого Завіту. Таким було Боже Провидіння, Божа Педагогіка – підготовка вибраного народу до приходу Месії – Господа нашого Ісуса Христа – Його воплочення, страстей, смерті та воскресіння.

І так, ми впритул наблизились до аналізу книг Нового Завіту. Розглянемо їх. Тема воскресіння мертвих досить глибоко і чітко розкрита у посланнях святого апостола Павла. Та й Сам Ісус Христос не раз говорив про воскресіння мертвих: «Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, кол

Leave a Reply