Одна мама молилась, щоб Бог повернув життя її донечці, а вимолила щасливу долю

Нещасний випадок стався з Тетянкою, коли вона вчилася у третьому класі. Важкі хокейні ворота впали на тендітну дівчинку. Від болю знепритомніла. Швидка допомога не забарилась і миттю відвезла в реанімацію. Заклопотані лікарі не відходили від хворої, в якої ледь жевріло життя. Тіло від удару посиніло. Нерухомість. Кома. І ніякої надії.
Проходили дні, тижні. Таня не приходила до тями, жодним рухом не показувала ознак життя. Лікарі співчутливо поглядали на маму, а Світлана не здавалась. Жила молитвами. Бігала в монастир за свяченою олією, свяченою водою. Ледь трималась на ногах, бо забула про їжу, про сон, молитви надавали їй сили. Губи шептали: « Ми викарабкаємось, донечко. З Божою допомогою обов’язково викарабкаємось». Молилась зі слізьми на очах, від щирого серця, своїми словами просила Господа спасти її донечку.
Бог завжди готовий вислуховувати молитви, Бог допомагає кожному, хто покірно благає допомоги в нього. Немає випадку, щоб Всевишній не вислухав того, хто молиться, якщо належно молиться.
І ось одного дня Тетянка відкрила очі і посміхнулась мамі. Це була найщасливіша мить у Світланиному житті. Після цього випадку вже не переставала молитись Богу з подякою за свою дитину. Але часом смуток холодив її серце. Як зможе жити її рідна донечка з однією ниркою? Щеміло серце. Жаль стискав її тіло. Залишилась надія на Бога. Молитви.
Пройшов час. Про нещасний випадок забули, навіть і не згадували, але не забули молитись. Із курносої Тетянки виросла гарна дівчина, на яку з приємністю поглядали хлопці. А вона не бачила нікого, чекала свого принца. І дочекалась. В щасливій сім’ї підростає непосидющий хлопчисько. Світлана не може натішитись внуком, радіє за молодят. Пройшло 10 років, як подружились, а й досі не налюбуються один одним. Водяться за ручку, ніби наречені. Мама молила Бога, щоб повернув життя її дитині, а вимолила щасливу долю своїй доньці.
А хіба треба дочікуватись якогось особливого випадку, щоб молитись за дітей? Звичайно, ні. І це добре виходить в нашій групі «Матері в молитві» при церкві святого Степана у Генуї. Незабаром сповниться два роки, як створена перша група. Матері з нетерпінням чекають повернення з додому нашого лідера – Людмилу Конопко. Висловлюємо велику подяку пані Любі Тарасенко за підтримку, за книжечки, що привезла з України. У нашій бібліотеці достатньо, але краще купити собі і мати свою, намолену книжечку. Нам бракує постійного приміщення, але немає значення де молитись, головне – щиро молитись. Господь тільки через молитву уділяє ті ласки, що від віків вирішив подати нам. Бог сильний. Як благаємо у нього допомоги, то він дає нам сили. Скріплені Всевишнім, зможемо всього досягти.
Давні отці заохочували людей звертатись до Бога за допомогою коротких, але частих молитов. Живемо в напружений час. Якщо нема сили чи часу помолитись, проказуймо коротеньку молитву: «Господи, ось мої діти. Ти любиш їх більше, ніж я. Ти можеш змінити, те чого я не в силах змінити. Тому поручаю тобі турботу про них і тішуся, що довіряю їх тобі». Інша молитва: « Господи, мені важко, прошу тебе, допоможи мені».
«Просіть і дасться вам… Бо кожний хто просить, одержує. (Мт.7, 7-8)
Бог щедрий для всіх, що взивають його. Якщо благаєте Всемогутнього, то просіть в нього чогось великого. Слід пам’ятати, що Бог дає більше ласк, як ми просимо його. Святий Яків каже: «Якщо комусь з вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, що всім дає достатньо та без докору». З Божою допомогою людина може все вирішити. Бог ні в чому не відмовляє тому, хто покірно молиться. Мудрець запевняє нас про це словами: « Молитва покірної людини проб’є Небо і зайде через Божий престол, не відійде звідти, поки Бог не спогляне та не вислухає».
Господь дуже ласкавий і щедрий із покірними. Одного дня сам Бог підтвердив це, коли промовив до святої Катерини Сієнської: «Дочко, знай, що здобуде всі чесноти той, хто покірно та витривало благає у мене ласк».
Тож не чекаймо, поки «щось» станеться. Молімось кожен день за наших дітей. Адже Бог втручається тоді, коли його просять, бо дав нам свобідну волю, тому він чекає нашого клопотання за них.
Приходять мами в нашу групу стурбовані і заклопотані, а молитва розчулює, розслаблює, надає сил, підживлює. Світліють душі, розвіюються тривожні думки і переживання, життєві тягарі стають легшими.

Марія Шмигельська.
м. Г енуя

Leave a Reply