Пам’ять про 200 ліття народження Шевченка у Генуї

У неділю, 9 березня, о 16 годині у світлиці при храмі Святого Стефана у Генуї (Італія) розпочалося урочисте святкування 200 річчя від дня народження сина нашого народу, Тараса Григоровича Шевченка. Центральною частиною святкування було відкриття виставки малярських робіт славного українського  художника. До огляду було представлено близько 40 робіт, що були передані Національним музеєм Шевченка м.Києва за сприянням співробітниці музею Світланою Бабіною.  Вступне та завершальне слово сказав консул України від Українського Генерального консульства  в м.Мілан високодостойний пана Сергій Пода на святкуваннях було присутня вся українська громада , особливу увагу привернули виступи дітей, молоді та церковного хору. Показ виставки планується в інших містах Італії.

9 березня 2014 року святкуємо 200 річчя від дня народження одного із славних синів нашого народу, Тараса Григоровича Шевченка. Хоча вислів “одного із…” у його випадку не є зовсім доречним. Адже Шевченко в українській історії займає спеціально відведену йому нішу, де він найкращий. І справді, це була особлива людина, яка по-особливому любила свою землю. Тарасова любов до України була настільки великою, що перелилася через вінця його душі на прийдешні покоління. Любов, що терзала серце, обпікала розум, знайшла своє відображення у численних віршах, поемах, баладах… Шевченкова поезія є невід’ємною частинкою української душі, її найвиразнішою частинкою.

Кобзар закликав до волі. Хоча пройшло вже два століття, але це слово” воля “, залишилося таким же важливим для кожного із нас. Чому? Здавалося б у сучасних людей її вдосталь. Але це тільки видимість. Свобода тепер пропагується повсюдно. Свобода слова, свобода думки… Ми вільні робити майже усе, що заманеться, на відміну від сучасників поета. Але невмілим використанням свободи, люди умудряються загнати себе у неволю. Як душевну, так і фізичну. Часто ми використовуємо свободу як оправдання у своїй ліні, неуцтву, глухоті, душевній байдужості. Таким чином перетворюючи дари у прокляття, потім нарікаємо, шукаючи винних у своїх бідах. Благо, Господь, із своєї великої любові до нас, посилає хвилини просвітлення. Тоді можемо відчути, як задушили самі себе соєю ж свободою. У такі моменти душа прагне правдивої волі. Тієї – яка дає надію, змітає всяку неправду на своєму шляху і розносить повсюди любов. Тієї – яка окриляє та підносить до небес. Великим благословенням є, коли від “добровільного сну” прокидається цілий народ. Тоді, у нього є всі шанси, із Божою допомогою досягти такої бажаної від віків волі.

Про подію
Після Божественної Літургії, освячення ікон та благословення міста, у неділю, 9 березня, о 16 годині розпочалося урочисте святкування. До світлиці храму Святого Стефана (Генуя, Італія), як завжди, завітали гості. Вони вже звикли, що саме тут можна почерпнути води із українського джерела. Тому поспішають сюди, щоб хоч трішки утамувати спрагу за своєю Батьківщиною. Серед присутніх та поважних гостей був  консул із Мілану Сергій Пода, котрий  засвідчив шану та любов до славного сина українського народу.

Цьогорічне святкування було особливе.  Із Київського музею передали репродукції  найбільш відомих картин Шевченка.  Пані Світлана Бабіна, працівник Національного музею імені Тараса Шевченка, що у Києві, провела надзвичайно цікавий екскурс по життю та творчості поета. Цікаво описувала кожну картину. Місце та обставини її створення. Цитувала уривки із поезії Кобзаря, від ранніх до пізніх творів.

До виступу ведучої приєднались і місцеві артисти. Вони переривали біографічну розповідь своїми душевними номерами. Прозвучали такі вірші поета як: ” Ликері”, ” Лілея”, ” Тополя”, ” Сон”, ” І мертвим, і живим, і ненародженим”,” Минули літа молодії “. Діти також декламували уривки із творів великого учителя: ” Причинна”, ” Садок вишневий коло хати”. Лунали пісні у виконанні  Оксани Сметанюк, групи ” Свято” та місцевого хору: “Балада”, ” Тополя”, ” По діброві вітер віє”,” Мати Україна”, “Тумани памяті й скорботи”, ” Заповіт”.
null
Заключне слово надали вискодостойному пану консулу. С.Пода зауважив: ” якщо сьогодні, можливо, влада має важливіші справи та люди попри все не забувають про свого великого Кобзаря. Це дуже радує, що далеко від дому ми не забуваємо своє”.

Цей вечір залишиться надовго у нашій пам’яті. Тарас Шевченко пригадує хто ми, звідки ми. Закликає любити та не цуратися нашої Батьківщини не залежно від того, у який кутик планети нас закинула доля.

На завершення згадуємо кілька рядків поета, таких актуальних у теперішній час:

… Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть!

Оксана Косовська, Генуя(Італія)

фото: Оксана Косовська.


null

 

 


ї

Leave a Reply