Українські Спільноти центральної Лігурії Comunita` ucraine della Liguria centrale

Перше українське весілля в Генуї

Весільний день – щасливий день, один з найкращих у житті людини. Радіють закохані молодята, їхні батьки, родичі, друзі і знайомі. Кожна дівчина мріє одягнути весільне вбрання та відчути себе королевою балу. Кожен хлопець бажає взяти собі за дружину ту, що кохає.
Такий день наша громада святкувала 23 листопада – весілля Олега Сагайдака та Анни Сподарик. Це перше українське весілля в місті Генуя. Вперше у церкві Santo Stefano отець Віталій, отець Андрій Романків та отець Володимир Фірман дали шлюб українській парі. Молодята дали обітниці перед Богом і людьми, отримали Боже благословення на щасливе сімейне життя.
Олег і Аня організували своє весілля за українськими звичаями і обрядами. Усе рідне: вінчання, українська забава, лиш країна чужа. Доля привела молодят сюди, як і всіх нас заробітчан. Тут вони зустрілися, а працюючи разом в одній сім’ї познайомилися ближче. Аня – одна із перших, хто приїхав в Італію на заробітки. Першим завжди важче. Та разом вони знайшли багато друзів близьких за духом, наполегливо йшли вперед, долаючи всі труднощі.
Аня – мила, добра, завжди спокійна, готова допомогти і підтримати. Вона терпляча, довго працює на одній роботі. Це оцінили маркізи, у яких працюють Олег і Аня, і вручили їм в день весілля гарний подарунок.
Ставши головою церковного комітету, Олег взяв на себе нелегкий обов’язок. Він перший помічник у церкві, організатор свят, редактор газети; цікавиться всім – політикою, спортом, допомагає іншим.
Наречені одні із перших помічників у церкві, приймають активну участь в усіх святкуваннях. На днях церковна громада святкувала своє 5-річчя. Не такий великий період часу її існування, а результати очевидні. З кожним роком громада збільшується, багатіє духовно і розвивається культурно. Це велика заслуга отця Віталія та його дружини пані Люби. А запитавши одного разу у отця Віталія, як йому все це вдається, у відповідь почула: «Я нічого не роблю, тільки молюся». Також він провів підготовку до шлюбу наречених Олега та Аню. Отець Віталій ставить їх у приклад не тільки молодим, а й старшим подружнім парам.
Молода пара організувала чудове свято для себе, своїх батьків, родичів, друзів та знайомих – для всієї української громади міста Генуї. Ми побували на справжньому українському весіллі. Зустріч гостей весільним маршем, гарно прибраний зал, у синьо-жовтих тонах накриті столи, повні різноманітних смачних українських страв – усе, як заведено на Україні. Звучали найкращі українські пісні у виконанні Оксани Надяк, Оксани Сметанюк та Володимира Чапрана.
Перший танець для молодят був чарівний, в серці, викладеному на підлозі із троянд та палаючих свічок. Потім танці для гостей, ігри та жарти. Хлопці викрадали молоду та її туфельки, за що просили викуп у молодого. Гості співали молодим «Гірко!», жартували, танцювали, одним словом веселилися.
Вдало висловився батько молодого: «Таке веселе весілля не так часто вдається навіть при найкращому тамаді».
Хвилина смутку запанувала в залі, коли Аня, дякуючи усім, хто допомагав, в першу чергу дякувала своїй мамі за те, що народила і виховала її. Так як мами на було поряд, вона не змогла приїхати, у Ані в хвилюючий момент з’явились краплини сліз на очах, адже у такий особливий день хочеться бачити поряд найрідніших людей. Батьки Олега були присутні, раділи за дітей, за те, що їх люблять і поважають усі.
У кінці забави, як заведено на українському весіллі, свекруха зняла фату невістці та зав’язала хустку. Цей обряд означає, що дівчина уже заміжня і повинна покривати голову хустиною. У давнину строго дотримувалися цього звичаю. Молода танцювала з дівчатами і хлопцями останній танець, одягаючи кожному з них свій вінок та фату. Після цього кинула дівчатам весільний букет.
Молода пара на закінчення подякувала батькам, господиням, музикам та всім присутнім. А гості заспівали «Многії і благії літа!»
Ольга Смолинець.