Фанатські війни. Генуя – “Сампдорія” і “Дженоа”

“Гордовита” – так називають Геную в Італії. Дійсно, у можливих земляків Христофора Колумба присутня певна пихатість під час спілкування з мешканцями бідніших регіонів. Незмінним аргументом на користь респектабельності столиці Лігурії є вагомі досягнення двох місцевих футбольних клубів – “Дженоа” і “Сампдорії”. Обом генуезьким командам відомий смак скудетто. Тіфозі “дженоані” і “доріані” ведуть непримиренну боротьбу за першість у місті. У нинішньому столітті ця боротьба носила заочний характер до цього сезону. Тепер, з поверненням “Дженоа” у серію А старі опоненти знову зійшлися носом до носа.

“Сини Генуї”

“Градіната Норд” – шарфи з таким написом ви можете побачити на найбільш відданих уболівальниках “Дженоа”. Вони символізують місце розташування фанатів “Дженоа” на трибунах стадіону “Луіджі Ферраріс”. Найбільш значимими угрупуваннями ультрас “Дженоа” є “Фіджі до Дзена” і “Оттавіо Барб’єрі Веккі Орсі”. Останнє назване на честь легендарного футболіста клубу початку ХХ століття, уродженця Генуї Оттавіо Барб’єрі. Це угрупування, окрім традиційних клубних кольорів – червоно-синіх, – використовує у своїй символіці і чорний. Так, фірмові рози цього формування – саме червоно-чорні з вставками у кольорах італійського прапора.

“Фіджі до Дзена” сформоване у 1995 році (після гучного вбивства шанувальника”Дженоа” перед матчем з “Міланом” вболівальники жадали помсти, а для цього була необхідна чітка організація). Ядро – хлопці з генуезького району Сан Еусебіо, а назва являє собою трохи викривлене лігурійською говіркою словосполучення “Сини Генуї”. Це об’єднання декілька років тому на широку ногу відсвяткувало своє 10-річчя, випустивши з такої нагоди фірмове вино з емблемою угрупування і написом “вино червоне… і синє” (натяк на кольори рідного клубу), а також фірмові футболки з гербом у вигляді англійського і британського стягів і емблеми самого угрупування – жовтого лева – на червоно-синьому фоні. Лідер групи – “наш символ”, як говорять самі ультрас, – Вінченцо Торренте. Хлопці неодноразово активно виступали проти расизму у всіх його проявах. Зокрема, у 1999 році представники “Фіджі до Дзени” взяли участь у своєрідній фанатській антирасистській конференції в англійському Шеффілді. Минулого року члени угрупування брали участь у міжнародному футбольному турнірі вболівальників, основне гасло якого – “Ні расизму!”. “Наше місто забарвлене кольорами різних культур”, – підкреслюють представники “Фіджі до Дзени” у статтях у своєму фанзіні. Перед кожним дербі лідери груп оголошують загальну мобілізацію для створення барвистої хореографії на трибуні “Дістинті”, – постійному місці угрупування на 39-тисячному стадіоні “Луіджі Ферраріс”.

Проте, назвати фанів “Дженоа” білими і пухнастими було б помилково. У свій час саме їхня непримиренна позиція дозволила змінити президента клубу Луіджі Далла Косту, який поставив клуб на межу банкрутства.

“Жителі танцюючої землі”

Шанувальники “Сампдорії” – гідні суперники “дженоані”. Так, “доріані” стверджують, що саме вони вперше вжили слово “ультрас” стосовно угрупування вболівальників. Фанати “Торіно” мають із цього приводу свою, ближчу до істини думку. Тим не менш, уболівальники “Дорії” в далекому 1969 році запропонували вважати слово “ультрас” абревіатурою: “uniti legneremo tutti i rossoblu а sangue” (у перекладі – “разом розіб’ємо всіх червоно-синіх до крові”). Природно, шанувальники “Дженоа” не могли не запропонувати своє трактування абревіатури: “ultimi lerci terroni rimasti а Sampierdarena” – (у перекладі – “останні брудні південці, що залишилися в Самп’єрдарені”). Характерно, що замість канонічного італійського слова “південці” вболівальники “Дженоа” використали жаргонний вислів, яким зневажливо називають вихідців з тих країв, що у дослівному перекладі звучить як “жителі танцюючої, божевільної землі”. А Самп’єрдарена – район в Генуї з не найблагополучнішою репутацією, що майже поголовно підтримує “Сампдорію”.

В середині 90-х автор цих рядків одержав листа від прихильниці “Дорії”, що проживає саме в Самп’єрдарені (характерно, що це слово в поштовій адресі виводиться окремо; уявіть, якби ми конкретизували: Київ, Троєщина). Вона була шанувальницею таланту Олексія Михайличенко, що захищав у свій час кольори “Сампи”, і жадала отримати від прихильника київського “Динамо” фотографії, що зберегли київський етап кар’єри нинішнього тренера нашої національної збірної. В обмін на бажане фанатка “Сампдорії” вислала мені фірмовий шарф фанатського угрупування “Ультрас Тіто Кукк’яроні” – найбільш значимого об’єднання уболівальників клубу. Якщо фанати “Дженоа” облюбували північну трибуну – “Градінату Норд”, то фани – “Сампдорії” – південну – “Градінату Сюд”.

Цього року лідери угрупування “Ультрас Тіто” протрубили загальний збір в суботу, 16 лютого – майже за тридцять годин до майбутнього в дербі неділю, щоб відрепетирувати підтримку улюбленої команди. При цьому “Ультрас Тіто Кукк’яроні” наполягають на відмові від “хореографії” (хоча свого часу саме вони першими в 1983 році підготували банер, що закриває цілий сектор). Це угрупування, засноване ще в 1969 році, підтримує добрі стосунки із фанами “Парми” (група “Бойз Парма 1977”) і “Марселя” “Командо Ультра 1984”).

Ще одним значним формуванням суппортерів “Дорії” є група “Феделіссімі”. Офіційна її історія бере свій початок ще з 27 листопада 1961 року. Саме тоді Беппе Андреотті – харизматична фігура для постійних відвідувачів “Градінати Сюд” – заснував перше фанатське об’єднання. “З 1961 року наші традиції продовжуються” – таким висловом не можуть похвалятися тіфозі й більш іменитих італійських клубів. Між двома найбільшими угрупуваннями суппортерів “Сампи” періодично виникали розбіжності, викликані різним відношенням до людей, що стали частиною історії клубу з Генуї, зокрема, до Роберто Манчині і Джанлуке Віаллі. Проте, з часом конфлікти згасали, і підтримка “Дорії” знову ставала єдиною. У “Сампи” більше фанатських об’єднань, ніж у “Дженоа”. Окрім двох вже названих, досить помітні “Транзіллі”, “Рів’єра 1988” та інші. Під час дербі вони об’єднуються в одну велику армію і старанно виводять переможні пісні. Найпопулярніша з них закінчується рефреном: “Наша команда сьогодні буде тріумфувати!” Звичайно, тіфозі “Дженоа” посперечаються з цим твердженням.

“Ми – не вороги, ми – суперники!” – чулося з обох таборів перед нинішнім дербі. Дійсно, не маючи особливо теплих подчуттів до своїх візаві, і “доріані”, і “дженоані” більше сходилися в кривавих фанатських сутичках з іногородніми суперниками. Особливо не люблять в Генуї тіфозі “Мілана”. Цікаво, що для своїх розбірок хулігани “Мілана” і “Сампдорії” люблять вибирати… чисті поля далеко в провінційній глушині. Далеко від міського шуму і уваги “карабінері” в обох угрупувань є можливість показати опонентам міру своєї фізичної підготовки. І проте, зовнішня благопристойність стосунків між двома частинами Генуї різко міняється в дні дербі. “Спробуйте пройти увечері по місту після поразки від них” – ці слова, написані відомим британським автором, що пише на навколофутбольні теми, Дугі Брімсоном. Це, повірте мені, дуже нелегко.
Дженоа – Сампдорія

http://ultras.org.ua/photo/other/other_0095.jpg