Розраховувати на власну неміч чи на силу Всевишнього?

Коли в сім’ї порядок, немає негараздів, то наша душа спокійна. Але коли щось не так і це не так, ми, як правило, не бачимо, будучи в Італії, а тільки відчуваємо серцем, в кращому випадку – чуємо по телефону, то місця собі не знаходимо. Думкою летимо до своєї домашньої біди. Хочемо самотужки все вирішити, як найшвидше і найкраще. Кричимо, нервуємо, бо не виходить як хочемо. Чомусь в той момент забуваємо про Бога і молитву. Чому тоді важко бути умиротвореним під поглядом Всевишнього? Чому не дозволяємо йому діяти і творити в нас своєю мудрістю і могутністю? Розраховуємо на нашу неміч?..

Є у нас церква, є де і з ким розділити своє горе. Вже декілька років плідно трудиться група матерів в молитві, в якій нікому не відмовляють у молитовній підтримці. Через спокійні серця матерів діє Бог. Тільки в мирі Бог присутній і тільки в мирі він чинить великі речі. Як говорить Серафим Саровський: «здобудь внутрішній мир і тисячі спасуться біля тебе».
Два місяці тому телефоную додому. Відізвалася донька. Ми поговорили, відчуваю: щось від мене приховує. Перепитую: «Все добре вдома? На серці так неспокійно». Вона вже мусіла мені сказати, що з татом (моїм чоловіком) велика біда, і почала плакати. Я сприйняла, сказала, що все в Божих руках. І відключилась від світу. Просиділа нерухомо хвилин десять. Потім паду на коліна і молюся, молюся …
Боженьку, я з ним не вінчана, не відкинь, прости, допоможи. Іменем Ісуса Христа забороняю всякій хворобі і біді влазити в мою сім’ю. Увечері телефоную своїм подругам і прошу їхньої молитви за чоловіка через Непорочне Серце Марії. В неділю прийняла Святе Причастя, пожертвувала Отцю Небесному за оздоровлення батька моїх дітей. Додому не телефоную – боюсь. Аж у понеділок під вечір набираюсь сміливості. Діти кажуть, що татові чуть полегшало, може поворухнути головою. І тут я вже дала волю сльозам. Це були сьози радості. Як я дякувала Богу, всьому небу, подругам! Чоловік оживає!
Ще раз переконуюсь – не варто допускати триваги до серця. Треба кликати на поміч небо, силою Ісуса Христа забороняти вкорінюватися злу. Молитва спільна має велику силу. Нас тут багато. Завжди знайдуться готові допомагати одна одні молитвою, словом. Все, що маєте на душі, і добре, і погане, жертвуйте Непорочному Серці Марії. Вона прийде на поміч, звернеться до Господа Сил, якій ні в чому не відмовляє. Молімось щиро, не поспішаючи, більше своїми словами. Святе Причастя жертвуймо Отцю Небесному за дітей, чоловіків, мир у сім’ях. Бо тепер наша молитва потрібна більше, ніж наші гроші. Просімо Бога за одну – єдину Церкву, головою якої є Христос.
Просім за єдність всіх церков, молімось за іновірців. Тільки всемогутній зупинить ворожнечу і війни, які тривожать світ, коли будемо щиросердечно благати Його.
Згадаймо як молилась Матір Божа під хрестом Свого Сина, коли до неба кричала Голгофа свята, а вона в спокої на ко-лінах молилась.
Ольга Камінник
м.Генуя.

Leave a Reply