-
Світло надії. Різдво генуєзьких українців 2014 року Божого.
Передріздвяна ніч… Два тисячоліття тому назад, на вечірньому небосхилі, серед міріад мерехтливих зірок, з’явилося ні з чим незрівняне сяйво. Це зійшла Віфлеємська зоря – провісниця спасіння людства. Вона віщувала прихід на землю Любові, Віри та Надії воплочених у маленькому Дитятку, що спочивало у яслах на сіні. Над ним ангельські хори співали: «Слава Богу на висотах і мир на землі людям доброї волі». Цар Спасіння народився! Пастушки з ягнятками прийшли привітати, а за ними троє царів, дари свої Йому віддати. Золото – як царю, ладан – як Богу і миро – як людині.
Так розпочався земний шлях нашого Господа. Того, Хто заради любові до кожного, залишив своє Царство небесної радості та зійшов у цей світ, що був повний суму і страждання. Прийшов, щоб протоптати для нас стежину, провести до Вічного щастя, навіть ціною власних страждань і смерті. Справжній пастир!
Минули тисячоліття… Відблиск зорі – провісниці не згубився у часі. Він знайшов своє продовження у святвечірніх свічечках, які люди із трепетом запалюють перед молитвою. Він, через століття, знову народжує у серцях любов, віру та надію. Лине подячна молитва до Отця, який не забуває своїх дітей. Ще зовсім недовго залишиться чекати, і Різдвяні дзвони хвилюватимуть серця і кликатимуть на поклоніння до Новонародженої Любові!
Для нас, українців, Різдво – особливе свято. Так, звичайно, наш народ славиться своїм вмінням святкувати та любов’ю до свят, але тут щось зовсім інше… Тиха радість, душевне піднесення, глибоко захована у серці надія на те, що все буде добре, бо Господь прийшов. Він з нами, то чого тепер боятися?!
Народження дитини ніколи не проходить непоміченим і завжди викликає велику радість та сподівання. То як же не радіти великій християнській родині такому дивному та благословенному народженню?
Із плином часу склалися певні традиції святкування цієї радості, які змінюються із кожним поколінням. Колись, за молодості наших прабабусь, влаштовувалися гучні ярмарки, веселі гуляння із катаннями на санях, голосними колядками та цікавими виступами ряжених. Тепер це свято стало більш тихим та домашнім. Змінюються звичаї, але духовна суть залишається незмінною.
У час цих Різдв’яних святкувань особливо гостро відчувають тугу за Батьківщиною та сімейним затишком ті, котрі з різних причин опинився далеко від неї. Так і ми, українські мешканці італійського містечка Генуї, у ці дні, линемо подумки до своєї Вітчизни. Туди де пахне дідухом та свіжовипеченим хлібом. Туди, де на тріскучому морозі чути скрипіння снігу під дитячими ніжками. Весело тупотять маленькі ніжки від воріт до воріт, а дзвінкі голосочки звіщають усім радісну новину: «Нова радість стала, яка не бувала, над вертепом звізда ясна на весь світ засіяла …».
Як же хочеться хоча б на годинку у цей чарівний вечір знову повернутися у дитинство, до рідного дому. Побігати такими знайомими вулицями, глибоко вдихаючи морозне повітря. Колядуючи голосно, щоб почули господарі, боязко зазирати за сусідські хвіртки, боячись собак. Зустріти такі рідні з дитинства обличчя. Ще раз заспівати «Бог ся рождає» з бабусею та дідусем. Минуле… Приємні спогади, що гріють душу пронизливо – холодними середземноморськими вечорами.
Але, Новонароджене Дитя дає нам надію на майбутнє. На те, що будуть ще хороші спогади. Головне, потрібно навчитися бачити хороше у теперішньому. Творити радість і дарувати приємні моменти одні – одним сьогодні, а не блукати по закутках своєї свідомості у пошуках минулого.
Життя за кордоном має не тільки «мінуси», про які так часто полюбляють говорити. Щоправда вони зустрічаються, якщо звичайно, захотіти їх бачити, ще й багато «плюсів». Одним з таких великих «плюсів» є можливість святкувати Різдво Христове двічі. Так – так. Не дивуйтеся, хто про таке ще не чув! Як каже наш духовний наставник о.Віталій – «Не добре є прив’язуватися до чисел». Тому, ходити із опущеною головою, коли навкруги вся країна святкує Різдво, якось навіть не по-християнськи. Адже ніякі дати, навіть, якщо вони здаються дуже точно підрахованими, не мають такого значення, як сама подія. Подія ж – народження Месії, котрий приходить особисто до кожного із нас. Вона залежить тільки від того, чи готові ми прийняти Його у своє серце. У звя’зку з цим, багато наших українців, як справжні християни, виявили свою любов до Бога і ближніх та розділили 25 грудня радість з італійським народом. Взяли учать у їхній Святковій Різдвяній Літургії, спільно молилися, навіть вертеп підготували італійською. Це був наш молодіжний вертеп також прийшов привітати братів і сестер у Христі на парафії, що нас гостює. На рідній італійській мові, до присутніх лунали голоси пастушків, ангелів, царів … Ожили картини далеких радісних подій. Усі були глибоко зворушені та голосно аплодували.
Не вспіли відшуміти свята італійські, аж тут на порозі з’являються українські. Радість від приходу Спасіння продовжується у наших душах, чи ж це не прекрасно? Як то кажуть «Своя сорочка завжди ближче до тіла», а отже, і гріє краще. Отож, тепер про наше…
6 січня о 12:00 у нашому, ставшому уже таким рідним, храмі св.Степана. Розпочалося святкування Різдва Христового. Спочатку відбулася урочиста Різдвяна Божественна Літургія. Такою не схожою є вона на ті, які відправляються кожної неділі. Тут присутній сильний дух радості, віри, надії. Голоси хористів звучать по особливому урочисто, святково та дзвінко. Під церковним куполом, вони, разом із голосами вірних, які моляться у храмі, та священника об’єднуються в один.
Один голос спільної молитви. Глибокий, щирий, сповнений хвилювання та довіри. Ця молитва стрімко полине, як сяючий промінь світла, на Небеса до престолу Отця. Усі вірні мали можливість із вдячністю прикластися до Євангелії і поцілунком виявити свою Любов до Воплоченого Слова .
У Різдвяній проповіді, яка була виголошена трьома мовами, говорилося про те, що ціллю нашого життя є шукати Світло. Знайти Його. Наповнитися Ним. Нести Його у темряву, щоб освітити її та перемінити. Цим Світлом є новонароджений Ісус. Священик зачитав Різдвяне послання єпископів УГКЦ у Західній Європі. Також передав вітання вірним від монсеньйора Палетті, кардинала Баньяско, владики Діонізія, директора Мігрантесу Мартіно та інших. Після Літургії до привітального слова запросили почесного консула Джорджо Джорджі та заступника голови церковного братства Андрія Галіяна. Звучали щирі слова вітання.
«Покладати на когось відповідальність за свій хороший настрій не личить справжнім українцям!» – це таке собі своєрідне гасло, яке приховане у серцях генуезьких українців, членів церковної громади при храмі св. Стефана (хоча вони про нього, можливо, й не здогадуються). Керуючись ним, а також заохочувальними словами свого натхненника о.Віталія, ці люди не пропускають жодної можливості покращити настрій собі та своїм близьким, особливо у великі свята.
Різдвяний молодіжний вертеп став доброю традицією. Руслан Варцаба вже кілька років поспіль, бере на себе немалий обов’язок його організатора. Зібрати нашу, завжди зайняту та розсіяну по чималій Генуї, молодь – це вам не жарти! Та він вправно справляється із цим завданням із підтримкою молоді. Результат ми побачили після Різдвяної Літургії.
Під спів коляди заходять у храм, одягнені у барвисті шати, герої Різдвяного дійства. Пастушки (Оксана Васюта, Оксана Сметанюк), голосять:«Христос народився!І ми, прості люди, звістку славну і величну розносимо всюди!». Білокрилі ангели (Роксолана Варцаба, Ірина Пістрюга) підхоплюють хвалу Богу та звертаються до українців: «Борітеся – поборете! За правду ставайте!І Ісуса, що в яскині, завжди в серці майте!». Троє царів (Руслан Варцаба, Андрій Галіян, Андрій Невінчаний) ідуть поклонитися та несуть дари Владиці Світу. Воїни (Євгеній Котореу, Валентина Медвідь) супроводжують «Його величність» царя Ірода (Олег Сагайдак). «Хто посмiв мою корону отут зневажати? Моє царство, мою владу,сумнiву пiддати?!» – розноситься царський голос Ірода – Олега серед присутніх. І Мошко (Василь Корецький) тут як тут, який же вертеп без нього?: «Мошко теж тут гендель має,бiдний нарiд обкрадає,тут куплю, а там продам ,що зароблю – то в карман. Маю євро i доляри, срiбла, золота пiд хмари. Я в корчмi наллю сто грамм, все заберу й не вiддам!». Козак (Андрій Нестерук) захисник покривджених на святі, грозить Іроду: «Час пробив – заплатиш ти! За податки, за побори, за порубані ліси. За ті землі, що продали ,за покривджених дітей. Будеш ти відповідати. А суд Божий є страшний!». Чорт (Тетяна Куш)та смерть (Олена Федуник) грозяться забрати до пекла усіх: «Хто мішки грошей напхав». Завершальними словами-побажаннями пастушка закінчується театралізоване дійство: «Щоб кармани повнi ! Щоб родило в полi! На столi, щоб було паляниць доволi! Хай Марiя – Мати вас оберігає! Ми всi разом кажем -ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ». Славимо Його!
Це лише декілька реплік, із тих, які були сказані під час цього душевного виступу, який так гарно зуміли зіграти наші місцеві артисти. Для того я їх тут переповіла, щоб допомогти читачу краще уявити загальну картину. А далі … це ще був не кінець… як завжди … с м а к о т а!
На Україні до складу страв святкового столу обов’язково входять кутя й узвар. Кутя – це головна традиційна Різдвяна страва. Продукти, з яких вона готувалася, мають символічне значення. Зерно на пригадує про притчу про Боже слово, що падає у добру землю. Мед вважається символом здоров’я й благополучного побуту. Мак – символізує статок у родині. Обов’язково був на Різдвяній трапезі й узвар, який готували із сушених ягід і фруктів, зварених у воді й підсолоджених медом або цукром. Саме цими ласощами мали змогу посмакувати усі бажаючі, хто на цей час був у храмі.
Запрошуємо і Вас шановані читачі. Хто не був ще на наших святкуваннях, ласкаво просимо! А хто був, запрошуйте інших, щоб і вони долучалися до нашої веселої родини генуезьких українців. Не сумуйте вдома, приходьте до нас!
Приємніше не брати, а давати. Не засмучувати, а веселити. Не сумувати, а сміятися. Не бути замкнутим, а щирим. Не злим, а добрим та лагідним. І ще багато, багато «не» та «і»… Отож, із допомогою нашого новонародженого Спасителя постараємося схилятися до кращого. Давайте постараємося, щоб це народження Ісуса у серці кожного із нас залишило слід любові. Щоб разом із ним народилися у наших душах добрі нахили, мирні думки, щедрі вчинки, чистосердечні прощення, та найголовніше істинна ЛЮБОВ!
Христос Рождається! Славимо Його!
Оксана Косовська,
ГенуяФото Олег Сагайдак і Оксана Косовська
переглянути всі фото можна тут
https://www.facebook.com/media/set/?set=a.580427305360139.1073741867.407880249281513&type=1&l=584bdefd60
