Українські Спільноти центральної Лігурії Comunita` ucraine della Liguria centrale

Святий Миколай нас любить

Запитайте будь-кого з нас: чим пам’ятний день 19 грудня, і кожен, без сумніву, скаже: це День святого Миколая.
Світле, радісне свято залишилось у глибокій підсвідомості ще з дитинства. Скрипучий мороз малює на вікнах сонної кімнати дивні узори, в грубці потріскують дрова, тепло і затишно, а тобі не спиться. Коли святий Миколай вже прийде? Далеко за північ самі собою заплющуються очі, а рука залишається під подушкою. Раннім ранком вже шелестять подарунки – їдяться цукерки, лузаються горіхи, приміряються обнови, випробовуються іграшки. І який вже добрий той святий Миколай! Своєю далеко не завжди доброю поведінкою не заслуговували на такі дарунки. А він платить в кредит. Коли підросли, скільки любові і надії акумулювало це свято, принесене з щасливої, безтурботної пори дитинства.
Ми вже давно не діти. Роз’їхались по світах. В італійській Генуї ми теж є. Буси тріщали подарунками від святого Миколая, які передавали дітям, онукам. А самим якось було млосно на душі. Бо знали, що далеко від дому, що нічого під подушкою не буде, а найбільше гнітив брак тієї любові, яку міг вмістити тільки згорток від святого Миколая.
 Але хіба на світі чудес не буває? 19 грудня у церкві новоспечений хор вже виспівував”О, хто, хто Миколая любить”(і, як сказали потім: спів може бути). Наш духовний провідник о.Віталій після святкової служби Божої якимось стривоженим, що на нього не подобало.
– Я отримав листа, – каже, – що стосується всієї нашої громади.
Ми заніміли – хтось десь щось витворив… А він на тій же ноті продовжував: якщо то я зачитаю. Хочемо чи не хочемо, – мусимо слухати. І вже з перших слів зволожились очі, розцвіла усмішками церква. То був лист святого Миколая. Миколай писав, що не забув про нас, дякує, що були чемними, молиться за наші родини, за швидке повернення додому і просить не забувати за Бога і за милосердя. На доказ своєї любові передає дарунки через священика, якого обрав за листоношу. І були, уявляєте сріблясті згорстки, як вдома, в дитинстві з горішками і цукерками. Св.Миколай у кожен дарунок вклав ще й свічечку із власноручною запискою з окремим текстом для кожного. Ці свічечки запалять любов’ю наші стомлені серця у святий вечір.
Дякуємо тобі, святий Миколаю! Дякуємо, що не забуваєш за нас.
Ольга Ваврик (Чортків-Генуя)