Заробітчанський гумор від Гані Веселенької з Генуї

Тільки не зливайте

Отець Віталій кожне окроплення свяченою водою любить перетворювати в обливаний понеділок. Парафіяни Генуї цю його звичку добре вивчили. Хтось ховається в натовпі, хтось присідає, аби бути непомітним. Ще гірше. Знайде і окропить гідно, що бідна жертва аж верещить.

Недавно повернулись з Люрду. Отець Віталій з повними каністрами чудотворної води. Після Cлужби щедро кропив, щоб були здоровими, мудрими, вірними Богу і людям. І ніхто не протестував. Одна парафіянка випила люрдської води ще перед Богослуженням, то під загальне окроплення не поспішала. Cвященик повертався знадвору із посудиною, у якій ще залишилась вода і вже хотів вмокнути квач, помітивши її, як та жалісно впівголоса: Я вип’ю всю воду, що залишилась, тільки не зливайте.

Чия молитва сильніша

Леся з Львівщини приїхала на заробітки в Італію. І що за біда – ні на одній роботі не може затриматися. Покірна, бо не знає мови, робить все, що покажуть на мігах, згідна працювати і у двогодинні перерви, і по вихідних. Міняє роботу за роботою. Нарешті, не витримує і повертається додому. A чоловік біжить назустріч, усмішка від вуха до вуха:

– Бог почув мою молитву! Почув! Я так молився, так молився, щоби ти повернулася.

Леся зразу зрозуміла чому не могла втриматися на жодній з робіт, навіть найважчих. Його молитва була сильнішою, ніж її. Живе собі в своїй хаті, спить на своєму ліжку. Бідося, грошей немає, сина скоротили з роботи. Час від часу покрикує на чоловіка, що неправильно він молився. Той затявся – мовчить. Поїхала знову в Італію. Роботу знайшла, працює. Значить, чоловік зрозумів свою помилку.

Вівці мої вівці

Вже не пригадую точно, коли стрижуть овець. За зиму шерсть наростає, напевно, навесні. Овечок, де пастирем о.Віталій, вистригають точно навесні, перед Паскою. Вони стають такими акуратними, однаковими, з маленькими головами. Їх легко вичислити, що то наші на генуезьких вулицях і провулках чи в забитих гірських селах. Aле коли збираються у неділю на Богослуження зразу видно, що то одне стадо, у якому і пастир один. Зовнішня картина повністю відповідає біблійному опису. Ще би якось добратися до внутрішньої тотожності.

Задавнена кара підлягає амністії

П’ятирічна Вікторія аж тремтить. Тато розізлився не на жарт, розмахує ременем, питаючи хто порізав атлас.

– Не я… То не я …- лепече мала.

– A хто? Мама? Більше нікого в хаті немає,- зривається на крик, і кличе дружину.

Обидві дивляться одна на одну. Вікторія не витримує і заливається плачем.Тато зі злістю кидає ременем до підлоги і виходить. Дівчинка, схлипуючи:

– Я вже давним давно порізала, а він аж тепер побачив…

У кого скільки зубів

Паломники до Торінської Плащаниці мали дуже мало часу на їду. Програма насичена, треба все встигнути. A дійти широкими і довгими вулицями Торіно до потрібної точки, не відстаючи від провідника,- це вже половина успіху подорожі. Дана справилася з їдою швидше всіх, і вже відпочиває.

– Як ти встигла так швидко з’їсти? – не шкодують часу на запитання подруги.

– Бо я маю 38 зубів, гордо відповіла та. – Дентист в Україні постарався. A ви що менше маєте? Порахуйте.

Ніхто зубів вже не рахував. Поступила команда рухати в дорогу. Aле в Україні зареклися знайти того чудо-дентиста. Вигода наяву у наш космічний час швидкостей.

Хто винен? Звичайно, слуга!

Грошей на закупи сеньйор дає мало, а любить поїсти добре. На ті копійки вийшла Ользі цвітна капуста. Протушила на парі з часником, пахучим перчиком … Запах… A для сеньйора puzza . Нервується, кричить, нема ради. Нарешті скропив квартиру дорогими парфумами, бо мав прийти друг на обід. Як змішалась та капуста з лавандою,- в хаті не всидіти… Гість тільки переступив поріг і вже почав кашляти.

Ту капусту слуга змішала з короткими макаронами, подала до столу. Їли, аж за вухами лящало. І вперше за всі рази не скупились на компліменти. Знали чому…

Задам страху італійцям

Прийшла і в Геную свиняча гарячка. Кажуть, один повернувся з Мексики, але наче вже вилікували. Не дуже вірять тут словам. Українка вийшла на двогодинну перерву легко вдягнута, на короткий рукав. Довкола всі у куртках, ще й шарфи дехто не скинув зі шиї. З острахом дивляться на страньєру і обходять, обходять стороною. A та собі думає:

– О, хоч раз задам страху італійцям! A то все я мушу їх боятися.

Добре ввеч

Leave a Reply