ЗаробітчАнський гумор від Гані Веселенької з Генуї

Непорозуміння
    Час Великого Посту – час прощення, покаяння, примирення з Богом і ближніми. У кожній недільній проповіді отець Віталій акцентував особливу увагу на цьому. Євангельська розповідь про розслабленого. Здається, все ясно, все давно відомо. По завершенні Служби отець закликав шукати час, можливості і нагоду до сповіді, заохочувати інших, допомагати їм. Як ті друзі розслабленого, що навіть… розібрали дах. Останні слова він сказав упівголоса, інтригуюче, таємниче. Що тут діялось…
    – Что надо сделать? Розібрать. Что розібрать?
    – Дах, – відповідає хтось.
    – Что такое «дах»?
    Милі, щирі, дружелюбні російськомовні жінки натикнулись ще на одне непорозуміння. На дошці оголошень у салоні церкви було написано, що тим, хто приступає до св. Причастя треба постити і нічого не їсти 1 год.
    – Один год? Разве это возможно?
    – Возможно. Одну годину не важко витримати, – знайшлися на те консультанти, беручись за живіт від реготу.

 

Потрібне слово у потрібний час
    Марія в Італії недавно. В поті чола гризе італійську мову. Граматика  з артиклями і часами не дуже її цікавить. Якось би слова запам’ятати і сяк-так стулити докупи. Просить сеньйора подати їй порізану пікколу ранетту. Та за голову взялась: здуріла, де я їй візьму малу жабу, ще й різати треба. А йшлось про мале яблуко сорту «ренета». Послала італійка Марію купити carne di manzo. З хвилювання потрібне слово у потрібний час вона забула. Щоби вийти якось із незручного становища і не повернутись голіруч, почала пояснювати м’яснику, що хоче 300 грамів карне маріта муки.
    – М’ясом марітів не торгую!
    Тупий був м’ясник. Як було йому не здогадатись, що маріто муки – то бик, той самий їхній manzo.
Винахід «раціоналізатора»
    Джузеппе зірвав горло, кличучи баданте у своєму багатокімнатному апартаменті. Та йому радила вчепити на шнурок до шиї дзвінок. Як вівцям, худобі у нас чіпають. Та дзеленькотінням з кожним кроком спровоковує фальшиві виклики. Не підійшло і  використання мобільного телефона. Дорого. Але ж немає безвихідних ситуацій. Ольга думала-думала і придумала. Кликати її лише першою літерою «О» з вібрацією. Так дикі племена роблять. Джузеппе сподобалось. О-о-о… звучить при потребі і без потреби. Просто для розваги. Але така розвага сподобалась і сусідам, які через стіни все чують і бачать. Вони й собі окають, коли дід мовчить. Раціоналізаторський винахід обернувся для Ольги посиленою гімнастикою для ніг. Ну і що? Все ж користь є.

Всім! Всім! Всім!
    Гані Веселенькій потрібні «шпіони» для подальшого вишуку-вання заробітчанського гумору в Генуї. Не смійтеся самі над собою, посміємось разом – веселіше буде! Засекречену інформацію подавайте у письмовій формі чи навіть в усній Лідії Цар (та, що продає «Вісник Лігурії») або Марії Сомик (відповідальна за Світлицю).
    Наперед дякую за розуміння, допомогу, підтримку самих себе.

Жарти
Горе з розуму
    Лідія під старість вибралась на заробітки. З мовами не «дружила». Гордо презентувала свою лемківську.
    Кордон – не жарт. Ото ж довелося попотіти бідний жінці. Не обійшлось і без курйозів: по-лемківськи «гамба» – рот, по-італійськи – нога. Довго звикала до вивченого.
   Найбільше встидалась вживати слово «поворот» по-італійськи. Напевне, на згадку про ознайомлення з нецензурними словами у словнику, її закидає на «поворотах» заробітчанського життя.

«Біла заздрість»
    Добре о. Віталію: в його житті вітер дує в одну сторону і він вміє вчасно натягнути паруси.
    Що має робити Лідія? В її житті суцільні протяги і парус постійно міняє свій напрям.
    Тільки заздрити…

Невідома спеціальність
    Дуже гостра на язик і на поради кому треба і кому не треба, Лідія давала чергову пораду одній прихожанці з поводу тиску. Мудро закотивши очі, закінчила: «Я ж хронічна медсестра».
Лідія Волинська.

Leave a Reply