Заробітчанський гумор

Склероз і ноги
Заробітчанка Надя у відпустці в Україні. Брат, що прийшов у гості, просить принести з вітальні певну річ. Пішла, погляд впав на екран  телевізора, заглибилась в побачене… До брата повернулася з нічим. Просить він другий раз. Пішла. Раптом задзвонив телефон. Заговорилась. Знову забула принести річ. І так декілька разів. Нарешті брат не витримує : «Знаєш, склероз не важка хвороба, але дуже болять ноги».

Файна коліжанка
Та ж заробітчанка Надя під час відпустки в Україні запросила в гості двох подруг, колишніх заробітчанок. Щоб не забути і не вдарити лицем в болото, написала на холодильнику : «Подати каву». Гості в зборі. Пішла на кухню, читає : «Подати каву». Прочитано – зроблено. Через певний час повернулася на кухню. Читає : «Подати каву». Прочитано – зроблено. І так надцять разів…
Вже по дорозі додому одна з подруг каже до іншої : «Файна та твоя коліжанка, кавою нас поїла цілий день, мене аж серце розболілося».
Подала Галина Соколенко
Якби не смерть
Українка вже з ніг паде від депресивного, вічно незадоволеного, проблемного діда. Йде дощ – злиться, світить сонце – злиться. Весь час в пасі тримає мініатюрний термометр, щоб знати коли захворіє і завчасно скликати всіх лікарів рятувати від смерті, якої він панічно боїться. Він собі одразу уявляє, як ним ласують жирні черв’яки. Якби міг хоч на хвилину подумати, що Бог і для нього створив рай, вічну радість, де немає банків і не треба грошей. Не треба їсти і ходити в туалет. Бог для нього вигаданий казковий герой, щоб залякувати непокірних. Можете собі уявити, як з таким типом може працювати релігійна українка…

Міняти шило на мило?
Продовження історії. Нарешті, та бідна жінка після трирічних спроб навернути до Бога безвірка, змучена докорами і приниженнями, вирішує залишити діда на другі руки. Шукає роботу. Знаходить жінку в депресії, далеку від релігії і яку вже нервує лиш дивитись, коли хтось перебирає в молитві зернятка вервиці. Любить ходити в гості, приймати гостей не дуже, переглядати журнали про інтимне життя. Для заспокоєння совісті просить поради у отця Віталія.
-Ви майже в депресії, а вона вже в депресії. Якщо звести двох депресантів докупи, то виживає один. Той, хто сильніший, – каже він.
Після такого повчання охота експериментувати відпала сама по собі.
І звідки та puzza?
Сеньйор, повертаючись із закупів, найняв таксі, бо втомився дуже. Тільки всівся, – водій кидає оком то на нього, то на його ноги і дивно морщить ніс. І що б то означало? А таксист собі думає :
-Гарно вдягнутий, при краватці, видно, що доглянутий, а ноги не миє, носків не міняє.
І жене таксі, щоб якнайшвидше доставити до місця призначення той сморід.
В хаті домогосподарка лиш розклала покупки, і теж за ніс взялася. Шматок сира «переплюнув» далеко горгонзолу. Можливо у ньому і хробаки білі були. Кажуть, то делікатес. Їх тут хлібом ловлять, щоби не втікали з рук. Невже то правда чи так розігрують нашого брата?
Телефонна розмова
Є серед нас одна жінка з Тернопільщини, яка за місяць виговорює 150 – 200 євро, бо щодня телефонує додому і з чоловіком, трьома дітьми, внуками, яких чимало, мусить бодай перекинутись словом. Каже, тоді їй легше. То правда. Але кишені теж. Наймолодший Богдан в останній розмові розповів мамі як Бог послав ангелів перевірити чи вчаться студенти у Тернополі. Ангел доповів, що майбутні медики і вчителі вчаться, а от інженери «сачкують», зате останньої ночі перед екзаменом ті перші далі вчаться, а сачкуни всі на колінах моляться. Бог усміхнувся: нехай здають екзамен. Богдан вчиться якраз у політехнічному інституті.
З першої на останню лавку
Записалася одна українка до школи вчити італійську мову. І хоч хитра, обачна, а не передбачила, що в графі анкети «освіта» краще не вказувати «вища». Вчителька, вважаючи її інтелектуальний рівень високим, весь час на уроках запитує. Поки був посильний матеріал – відповідала, а коли зайшли в «дебрі» італійської граматики, та від страху втекла з першої лавки на останню. Але це аж ніяк не зупиняє професоресу вичислити, де вона сидить і закидати запитаннями. Бідна червоніє від сорому. Не лізе в голову ніяк та граматика. І хитрунка знаходить вихід : кинути школу, а піти краще на підробітки, – більше толку буде!
Підслуховувала Ганя Веселенька
з Генуї

Leave a Reply