ЗУСТРІЧ МОЛОДІ З ДОКТОРОМ НАУК СОЦІАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

У суботу 20 липня 2013 року відбулася зустріч української християнської молоді, яка збирається при храмі Св. Стефана у м. Генуї, з викладачем Українського Католицького університету у Львові доктором наук соціальної комунікації п. Михайлом Перуном.
Метою приїзду п. Перуна до Італії не було читання доповідей чи лекцій. Молодий доктор наук, який цікавиться питаннями соціальної комунікації, приїхав на відпочинок. За слушної нагоди п. Михайло зустрівся з колишнім однокурсником о. Віталієм Тарасенком, а на його запрошення – і з нами, молодими парафіянами храму Св. Стефана.
Зустріч пройшла у дуже теплій атмосфері. Михайло Перун виявився чудовим співрозмовником і неперевершеним лектором. Його розповідь про еволюцію комунікації була цікавою та змістовною. Він говорив про ніби усім зрозумілі речі, але хотілося слухати ще і ще … Бо це наше життя.
Зміст і форми комунікації кардинально змінилися протягом останніх 30-40 років. А це якраз мій вік, і вік більш ніж половини слухачів, тобто багато з нас є очевидцями цього шаленого розвитку.
Ще зо два-три десятки років тому (у нашому дитинстві) спілкування носило тепліший, рідніший, ближчий характер. Це була тиха матусина колискова чи казочка на ніч, листи зі зізнаннями у коханні. Співрозмовниками були близькі люди. Комунікація сьогодення – це мобільний телефон чи Інтернет, тобто зникли кордони не лише у межах держави, але й у межах планети. Спілкування стало настільки буденним, що у списках наших контактів з’являється все більше малознайомих, а іноді і взагалі незнайомих людей. Михайло Перун наголосив на занепаді спілкування у сім’ї, бо у кожного є свій «віртуальний друг»: у мами – серіал, у тата – комп’ютерна гра чи соціальна мережа, у дітей – мультики.
Не відкидаючи величезної ролі мас медіа і їх розвитку у житті суспільства, наш гість наголосив також і на виховній ролі спілкування. Якщо новітні технології замінили нам спілкування, то вони мусять нести певний виховний заряд, який споконвіків носило спілкування. Але чи так це? Виховання, яке пропонують сучасні мас медіа, викривлене, а інколи і зовсім спотворене: вершину людських прагнень займають не християнські (чи просто людські) цінності, а новопридумані «божки» –  нетрадиційна сексуальна орієнтація (яка вважається чимось ультрасучасним на відміну від «застарілої» моделі традиційної сім’ї), лейба на одязі, модель телефону чи ще якогось надсучасного пристрою і т.п.
Пан Михайло застережливо розповідав нам і про нові поступи у розвитку процесу передачі інформації, як от чип, який носитимуть вмонтованим у тіло (замість телефону), чи технології, що розпізнаватимуть більше вимірів ніж 3Д, приміром, запах… Техніка нахабно лізе у наше життя, а тепер навіть більше – у наше тіло, у нашу свідомість…
Одним з негативних наслідків згортання комунікації у вузьких колах і розширення її просторових рамок є стан нашого володіння рідною мовою. Ми уже не вміємо говорити ані українською літературною мовою, ані діалектом. Нас усіх винищує суржик (для нас, українців в Італії, це одна з найболючіших проблем, адже так важко буває знайти потрібне слово…)
… Хочеться сподіватися, що, прийшовши додому, ми (а це переважно молоді сім’ї з дітьми) нагадаємо собі колискові, розкажемо дітям казку, вивчимо з ними новий український віршик…

***

Зустріч у церковній світлиці завершилася прогулянкою історичним центром Генуї до моря, зупиняючись дорогою біля визначних пам’яток, зокрема перед собором Св. Лаврентія, де нам наш наставник о. Віталій розповів про життя і мученицьку смерть цього Святого.
… Повернувшись додому, ще довго роздумувала над почутим і пережитим за день.
Від імені усіх присутніх хочеться сердечно подякувати доктору наук соціальної комунікації п. Михайлові Перуну за цікаву і повчальну розповідь, а також о. Віталію за його невгамовне прагнення не дати нам забути, що ми не просто заробітчани у чужому краї, що ми діти своєї землі, діти народу, звичаї якого маємо шанувати, з великими людьми якого маємо спілкуватися, мову якого маємо «як парость виноградної лози» плекати.

відповідальна за молодь Іванна Варцаба.

Leave a Reply