Українські Спільноти центральної Лігурії Comunita` ucraine della Liguria centrale

Українське Різдво у Генуї (2012)

Мабуть, немає у цілому світі народу, який би так урочисто святкував релігійні торжества, як ми, українці.
Різдво Христове…Скільки різних обрядових звичаїв пов’язано з підготовкою і святкування цього празника.
Ми всі згадуємо своє дитинство, коли ще малими заздалегідь дивились у календар, на який день припадає Святий вечір. Найбільше праці мали наші матері й бабусі, щоб приготувати дванадцять пісних страв. Звичайно, ця праця не була тягарем, бо трудилися на Божу славу.
Та вже найбільше радості було, коли в різних кінцях села групувалися колядники і формувалися вертепи, які своїми голосами прославляли народження Дитятка Божого. Часто по пояс у снігах дітвора бігала з хати до хати, колядуючи своїми голосами – дзвіночками,  і цим додавала великої і незбагненної радості цій різдвяній ночі. Ніхто в цей час не спав більше 2 – 3 годин. Хоч це були часи, коли компартія забороняла будь – які релігійні дійства, особливо для нас тоді, дітей, та ніхто на це не зважав. Українські родини чисельно в Різдвяну ніч сходилися до церкви на святочну урочисту літургію.
Переступаючи поріг святого храму, вмить чуєм: “Різдво Твоє, Христе Боже наш…” і від почутого кожна християнська душа, возвеличена, трепетна, радісна, піднімалася до небесних висот. Ніхто в цю святу ніч не зміг в собі затаїти великого щастя зустрічі з маленьким Ісусом. Хотілося якнайдовше побути у храмі…
Дякуючи Господу Богу, ще тоді ми навіки поселили в свої серця цей духовний скарб, який нам заклали батьки і душпастирі. У кожній людській душі він віднайшов своє місце і залишився на віки, на  століття, тому що ми, українці, цього прагнемо.
Великі надбання нашого народу –  традиції, обряди і святкування живим ланцюжком передаються від серця до серця, від батька до сина, від матері до доньки. І це закономірно, тому що, де б не перебувало наше українство, в які далекі і чужі краї не закинула  б його доля, воно невід’ємне, нероздільне від своєї духовності, родини, культури і рідного краю.
Перебуваючи в далекій Італії, ми з нетерпінням чекали свого Різдва. З настанням грудня починаються свята. Перше – св. Апостола Первозванного Андрія, друге – св. Миколая. Ці традиційні свята стали частинкою життя, як дітей, так і дорослих.
13 грудня ми вшанували прекрасний храмовий празник Андрія Первозванного. Групою “Свято” під керівництвом Коршунової Ольги були підготовлені для наших заробітчан “Андріївські вечорниці” під назвою “В гостях у тітки Одарки”. Взяти участь зголосилася не тільки молодь,  а й люди старшого покоління. Наша “Світлиця” послужила за українську хату. Дівчата і хлопці з великим запалом і вмінням відтворювали обрядову традицію свята. Адже було все – і залицяння, і ворожіння, веселий спів, і танці. Дівчата загадували  свої бажання, з якого ж кінця села прийде суджений, хлопці, оглядаючи дівчат, подумки вибирали собі наречену. У цю чудову ніч їм також, напевно,  допомагав сам апостол Андрій.
Учасники вечорниць дотепними жартами і гумором створили  напрочуд веселу і теплу атмосферу, яка додала святкового настрою глядачам.
Наступне урочисте святкування – святого Миколая, яке припадає на 19 грудня, відбулося у храмі святого Стефана, зразу ж після святочної Літургії.
Не секрет, що святого Миколая чекали всі. Особливо наші малята. Аж ось і він, довгоочікуваний, з великим мішком дарунків з’явився серед нас у храмі. Діти склали дорогому гостеві свої сердечні привітання, і розповіли вірші, заспівали пісні, колядки. Найменші учасники свята, яким лише по два – три рочки, напевне, не розуміючи  ще до кінця сутності святкування цього дитячого празника, своїми зацікавленими оченятами пильно вдивлялись в постать святого Миколая, який з любов’ю роздавав їм дарунки.
Не забув Миколай і про нас, дорослих, тому що розділив радість дитячого свята зі всіма присутніми. Адже нам також  пощастило поласувати солодощами від Миколая, згадуючи і своє дитинство – таке радісне, щасливе, безтурботне.
Відсвяткувавши грудневі свята, наша громада готувалася до величного свята Різдва Христового. День 6 січня співпав з італійським святом Epifania, тому наші заробітчани були присутні на двох Літургіях. О десятій годині у храмі св. Стефана відбулася Літургія, яку служив о. Віталій. У другій половині дня наша українська громада чисельно відвідала кафедральний собор San Lorenzo , де разом з іншими емігрантами святкували “Festa dei popo-li”.
Святий вечір… По-святковому вбрана “Світлиця”, з ялинкою, шопкою, як завше, гостинно зустріла наших заробітчан. Всі об’єднались в одну велику родину перед споживанням святої вечері. Отець Віталій поблагословив святу трапезу і по-батьківськи власноруч розділив між усіма кутю, що нагадує нам життя вічне.
Свята продовжувались і в неділю 8 січня. Громада зійшлася до храму св. Стефана на святочну урочисту Літургію з нагоди Різдва Христового. До участі у Літургії був запрошений єпископ Генуї Палетті. Гість привітав нас з торжеством народження нашого Спасителя і поблагословив усіх вірних. По закінченню святкової Літургії до нас завітав молодіжний вертеп. Пан Руслан Варцаба зумів організувати молодь, адже вона у нас надзвичайно талановита. З великим вмінням і майстерністю вони своїми віншуваннями, словами любові і піснями прославляли новонародженого Спасителя.
Святе Різдво за тиждень доповнив ще один великий празник – святого Василія Великого, або як називаємо в народі Старий новий рік. Побратими  заробітчани з міста Савони приїхали до нас в Геную зі своїм вертепом, щоб розділити і примножити ці високі почуття любові і прослави Господнього сина. А ще цього дня до нас поспішала “Меланка”. Веселі і смішні сцени так завели наших глядачів, що переповнена “Світлиця” аж плакала від побаченого і почутого.
Свята Літургія з освяченням води відбулась 19 січня. Отець Віталій всіх вірних поблагословив і окропив свяченою водицею, а також кожен мав можливість отримати цю освячену воду і окропити свої помешкання, поділитися з ближнім.
Однієї неділі до нас завітала громада з К’яварі зі своїм вертепом. Гості разом з нашою громадою були присутні на недільній Літургії. Опісля запропонували нашій увазі чудову сценку вертепу. А далі розлилася по цілому храмі спільна наша коляда, велична сильна і вічна, на прославу Спасителя Ісуса Христа. У храмі відчутна атмосфера любові, доброти і щастя. На обличчях всіх людей було видно величезну радість, очі світилися іскринками любові до новонародженого Дитяти.
Так ми відсвяткували зимові свята у Генуї.
Ольга Олійник
м. Генуя