Про храм св. Бернардина у м.Кʼяварі

Храм святого Бернардина в К’яварі став місцем і для української молитви

У самому центрі міста Кʼяварі, на вулиці Via Entella, розташований храм святого Бернардина Сієнського — колишній монастир сестер кларисок, що сьогодні є духовним осередком для місцевої громади українських вірян. Храм почав будуватись 1355 році, а завершення будівництва припало на 1674.

Інтер’єр храму св.Бернардина у Кʼяварі простий, є головний вівтар та два бічних.
Храм колись був повністю розписаний фресками художником Лоренцо Фасоло на замовлення Вінченцо Рівароли, який написав «Історію життя Христа». Під час ремонтних робіт на хорах і дасі в 1674 році ці фрески були вкриті товстим шаром вапна, тому зараз лише малу частину було звільнено від зовнішнього матеріалу та відновлено.
На головному вівтарі, присвяченому святим Бернардіно і Кларі Ассижській, збереглася картина-ікона, написана художником Лоренцо Фазоло,  датована 1508 роком, із зображенням “Оплакування Богородиці Христа Спасителя” в оточенні святого Бернардіно, святого Йоакима, святого Франциска, святого Антонія Падуанського, святої Анни, святий Антоній Абат і, біля ніг Ісуса, свята Клара та сім’я замовника.
Правий бічний вівтар, присвячений святій Анні, зберігає картину, на якій є зображення святої Анни та Діви Марії в дитинстві, що показана ліворуч, написана ікона між 1667 і 1668 роками.
А лівий бічний вівтар містить статую Богородицю, яка вказує на Пресвяте Серце. Ця статуя подарована храму в 1924 році єпископом К’яварі монсеньйором Амедео Касабона.
Фасад виконаний у готико-ломбардському стилі, з простим розташуванням, вікном  та теракотовим рельєфом з триграмою IHS — символом святого Бернардина. Будівля зберегла майже незмінну структуру з XV століття.

Від монастиря до парафії

Храм бере початок  з монашого життя — тут жили сестри клариски, послідовниці святої Клари Ассизької. Монастир святого Бернардина був заснований у 1489 році для сестер кларисок, черниць жіночої гілки францисканського ордену. Спорудженням опікувався Вінченцо Ріварола, впливовий благодійник, що профінансував монастир і головний вівтарний образ. Цей духовний осередок став одним із перших францисканських монастирів жіночої обітниці в Лігурії. Їхнє життя було присвячене тиші, молитві та Євхаристії.
Після закриття монастиря приміщення отримало нове життя як парафіяльний храм, названий на честь святого Бернардина Сієнського — великого проповідника і миротворця францисканської традиції. У певний період своєї історії, особливо після зменшення або припинення монашого життя, частина приміщень колишнього монастиря святого Бернардина використовувалася як лікарня чи притулок для хворих

Духовність і спадщина

Архітектура храму відображає простоту та тишу францисканського духу. Усередині панує атмосфера молитви та гостинності. Тут часто проходять богослужіння, молитовні чування, святкування релігійних та національних свят.

Українська присутність у серці Лігурії

З 2006 року в цьому храмі молиться українська спільнота у Візантійській традиції. Для багатьох українців, які проживають у Лігурії, це стало не лише місцем духовної підтримки.
Літургії тут служаться українською мовою за східним обрядом.