-
Паломництво до Нового Єрусалиму у Варалло
9 квітня 2012 року розпочалася Страсна седмиця. Це найбільш суворий час посту, коли ми згадуємо сумні події в духовній історії людства. Це час, коли на спомин приходить зрада Іуди, Тайна вечеря, Молитва Спасителя у Гетсиманському саду, коли він сам сказав:«Тяжко страждає душа моя, аж до смерті». Коли Він молився,то Його піт був як краплі крові. Ми згадуємо несправедливе засудження Спасителя судом Синедріону та неправедний суд Пилата, страждання, ганьбу, розп’яття та хресну смерть Спасителя. Кожен день цього тижня наближує нас до урочистої події – Світлого Христового Воскресіння. Це особлива пора у році, коли з винятковою пильністю маємо вдивлятися у свою душу, готувати її до приходу Христового.
Саме у цей день, 9 квітня, група паломників із Лігурії вирушила у дорогу, щоб пройти із Спасителем Хресний шлях, стати співучасниками Його терпінь та відновити чистоту своїх душ. Новий Єрусалим стався дорогою до спасіння, місцем, де розпочався наш страсний тиждень.
Регіон П’ємонт. Тут на сьогоднішній день існують дванадцять священних гір, та тільки сім із них об’явлені ЮНЕСКО “Світовим надбанням людства”. Однією із них є священна гора у Варалло (Sacro Monte di Varallo). На вершині високої скелі розміщений монастирський комплекс, звідки відкривається захоплюючий та прекрасний краєвид.
Ідея створення монастирського комплексу належить монаху Бернардіно Каймі, який, повернувшись із подорожі Палестиною, вирішив відобразити на землі Європи основні паломницькі місця Святої Землі. Він назвав священну гору Новим Єрусалимом, що показало його ідею символічно відтворити тут найбільш значні святині пов’язані із земним життям Спасителя. Будівництво розпочалося у 1486 році та проводилося у декілька етапів майже до 19 століття. Найпершою була збудована Базиліка дель Ассунта (Успення Богородиці), що вміщує у собі шедеври багатьох відомих майстрів.
Також перші каплиці комплексу: каплиця Покладання до Гробу, каплиця Гробу Господнього та каплиця Вознесіння. Загалом їх кількість становить 45. Кожна із каплиць присвячена окремому епізоду зі Старого та Нового Завітів.
У них розміщені більше ніж 600 дерев’яних скульптур у повний зріст (це найстаріші у світі статуї із натуральним волоссям та одягнені в одежу із тканини). Вони сприймаються як живі учасники театрального дійства, що завмерли у сценографічних позах, розповідаючи про Гріх Адама та Єви, Благовіщеня, Народження та Розп’яття Христове.
Паломники, які з тієї чи іншої причини не могли відвідати Святу Землю, тут дізнавалися про усі значні події із життя Ісуса Христа.
Ми тут, на святій горі
Мальовниче містечко Варалло, що розкинулось на березі річки Сезія зустріло нас ясним та сонячним ранком. Було досить таки прохолодно, але додаткові труднощі паломникам лише на користь. Дістатися священної гори можна було двома способами: пішки чи на фунікульорі. У кожному випадку доводилося терпіти чи то від утоми – в першому, чи то від страху – у другому випадку. Кожен вибрав свій шлях терпінь.
Зустрівшись на горі, дві групи об’єдналися та поспішили до Успенської Базиліки, де взяли участь у Божественній Літургії. Підносили свої серця до Господа, разом з мольбами про допомогу, щоб достойно пройти наш хресний життєвий шлях і осягнути неба, яке було так прекрасно представлено у цьому храмі.
Після служби підкріпились паломницьким обідом і рушили до відвідин каплиць. Переходячи від однієї до другої, ми повторювали земний шлях Спасителя від Його народження до страшних подій Його останніх днів. У цьому нам допомагала сестра-монахиня, яка супроводжувала нас і ділилась із своїми духовними пережиттями.
Перед очима розгорталося справжнє яскраве дійство, живі євангельські картини. Тут не можна було бути тільки спостерігачем, приходило відчуття, що ми є безпосередніми учасниками цих подій, тими задля кого вони відбулися.
Господь наш Ісус Христос прийшов на Землю до нас, народився, став людиною, щоб показати і дати нам дорогу до спасіння. Бог своєю любов’ю нас відкупив від гріхів, Бог своєю любов’ю воскрес із мертвих, Бог своєю любов’ю хоче нас оживити, щоб ми від гріхів не вмирали. А ми так часто відвертаємось від нього …
Багато емоцій переповнювали серця паломників і це було відчутно. Відчували велику вдячність Господу за той шлях, що Він пройшов заради нас. Тепер настав наш час, ми маємо взяти наші хреcти та іти за Ним, можливо, крокуючи поволі, але у тому напрямку, що веде до спасіння.
Паломництво – це важлива хвилина у житті прочанина. Їдемо, щоб побути у сердечному мовчанні, щоб роздумувати про життя Господа, щоб почути, чи хоча б раз у житті поговорити з Ним сердечно. Після паломництва переживаєш на собі Благодатне відчуття співпережиття з Христом, себе відчуваєш частинкою ланцюжка, яка зв’язує минуле і майбутнє. Хочеться вірити, що це паломництво стало наступною сходинкою у нашій дорозі до Бога.
Вечоріло. Час вертатися додому. Ні, не всі спішать додому… багато з нас думають вже про працю, про тих, хто страсний тиждень почали давно і тягнеться він вже не рік. Тепер ми ще раз собі пригадали, що на хресній дорозі потрібна підтримка. І наша праця з немічними людьми – це є також свідчення того, що вони не покинуті. А для нас – це спосіб спасти власну душу.
Нехай допоможе нам Господь!
паломниця Оксана Косовська,
Генуя
