АКАФІСТ до святого мученика Боніфатія

Святий мученик Боніфатій помічник проти гріховних при­страстей.

Святий мученик Боніфатій зазнав мученицької смерті за Христа в 290 році, за часів царювання римських імператорів Діоклетіана та Максиміана (284-305 рр.). Він був рабом знатної римлянки Аглаїди, яка доручила йому управління своїм домом і господарством. Боніфатій у той час пиячив та перебував у неза­конному зв’язку з Аглаїдою. Водночас він не був позбавлений і деяких чеснот: був милостивий до бідняків і радо приймав у до­мі подорожніх. Усвідомивши всю гріховність і згубність свого життя, Боніфатій молив Бога, щоб Він порятував його самого та його господиню від диявольських сітей і допоміг йому стати пе­реможцем над своїми потягами й пристрастями. Господь почув щиру молитву Свого раба і вчинив так, щоби він міг змити свої гріховні діла кров’ю й увінчати свою душу мученицьким вінцем. У цей час на Сході імперії спалахнуло особливо жорстоке гоніння на християн. Аглаїда хотіла мати в своєму домі мощі святих мучеників, надіючись під їх покровительством здобути спасіння.
Вона відправила Боніфатія і декількох слуг у ті краї, щоб вони викупили святі мощі в нечестивих мучителів. Перед від’їздом Боніфатій спитав Аглаїду: „А якщо моє тіло, за Христа замучене, привезуть до тебе, чи приймеш його з честю?” Аглаїда з ревністю новонаверненої християнки дорікнула йому в блюзнірстві й нагадала, що, вирушаючи на святу справу, слід зберігати покір­ність і стриманість, щоби гідно прийняти мощі святих. Прислу­хавшись до слів своєї господині, Боніфатій усю дорогу постив і молився, щиро жаліючи за скоєні ним раніше гріхи.

У кілійському місті Тарсі, що в Малій Азії, Боніфатій за­лишив своїх супутників на постоялому дворі, а сам негайно по­дався на площу, де при великій кількості народу християнських мучеників піддавали жорстоким катуванням. Але, незважаючи на всю лють катів, лиця мучеників сяяли духовною радістю, оскільки Божа благодать скріплювала їх у подвигу в ім’я Христа. Вражений мужністю святих, Боніфатій також сповнився Божест­венної ревності й привселюдно оголосив себе християнином. Він кинувся до мучеників, став благоговійно обнімати їхні ноги і молити Бога про зіслання й для нього мученицької долі за Хрис­та. Суддя негайно допитав Боніфатія і, коли той рішуче відмови­вся принести жертви ідолам, віддав і його на катування.

Святого Боніфатія підвісили вверх ногами і стали жорстоко бити, аж доки не відкрилися кості, потім заганяли йому голки під нігті. Бачачи його рідкісну стійкість, залили йому в горло розтоплене олово. Але Господь чудесним способом залишив його неушкодженим. Люди на площі, бачачи стійкість мученика, увірували в Ісуса Христа й підняли бунт, кинувшись нищити по­ганське капище, ледве не вбивши суддю та катів. Наступного дня, після часткового присмирення бунту, відновилося катуван­ня. Святого мученика кинули в киплячу смолу, але й після цього він залишився неушкоджений, оскільки раптом зійшов Ангел і зросив мученика Небесною прохолодою, смола вилилася, спала­хнула і облекла самих його мучителів. Тоді суддя наказав відсік­ти святому Боніфатію голову.

Супутники Боніфатія викупили його тіло за 500 золотих монет і з почестями привезли в маєток Аглаїди, яка вже мала чу­десне видіння про все, що сталося з її вірним слугою, і з благо­говінням зустріла тіло святого мученика. У своєму маєтку, за 50 стадій від Риму, вона збудувала храм, де і поклала мощі мучени­ка.

Мощі прославилися незлічимою кількістю чудес. За за­ступництвом мученика Боніфатія, зцілювалися хворі й одержимі нечистими духами.

Завдяки молитвам і заступництву святого Боніфатія віру­ючі люди одержують зцілення від недуг і порятунок від гріхов­них пристрастей – пияцтва й розпусти.

Церква вшановує пам’ять святого мученика Боніфатія 1 січня.

АКАФІСТ до святого мученика Боніфатія

Кондак 1

Вибраний воїне Христовий, вінцем слави при­крашений, мученицькою смертю від вічної смерті по­рятований, що від мороку гріховного відвернувся і до вічного світла прийшов, прийми молитви наші, на хва­лу тобі принесені, і визволи нас від тенет лукавого, во­рога нашого, нехай до тебе переможного з радістю взи­ваємо: Радуйся, Боніфатію, мученику багатостражда­льний.

Ікос 1

Ангел світлий вогонь мук твоїх росою благодаті погасив; захищений був ти, страждальче Христовий Боніфатію, аби ніколи як грішник нерозкаяний не зги­нув і перед Господом в одежі похмурій не представ; навчи ж убратися в світлі ризи святості і нас, що взива­ємо до тебе:

Радуйся, життя за Христа віддавший;

Радуйся, страждання Його наслідувавший.

Радуйся, погляд свій до Бога звернувший;

Радуйся, волю свою чеснотами прикрасивший.

Радуйся, рабе Христовий вірний;

Радуйся, святий кінець життя свого прийнявший.

Радуйся, до покаяння серця навертаючий;

Радуйся, до Христа, Шляху Істинного, провіднику.

Радуйся, Духом Святим просвітлений;

Радуйся, спокусами світу цього непідкуплений.

Радуйся, змія лукавого посрамивший;

Радуйся, лики святих возвеселивший.

Радуйся, Боніфатію, мученику багатостраждальний.

Кондак 2

Бачачи велику смуту світу цього й печалі земні, і на все це як на прах поглядівши, усмирив ти розум свій, страждальче Христовий. На висоту Богорозуміння зійшов ти, Христа Бога перед усіма визнаючи. І нині душі всіх, у гріхах пропадаючих, до милосердного Гос­пода зазиваєш, аби у смиренні покаялися і зі сльозами на очах радісно Йому взивали: Алилуя.

Ікос 2

Розум тверезістю скріпив ти і пристрастей по­лум’я покаянням погасив єси, Боніфатію предивний. Із Заходу на Схід прийшов ти, щоб терпіти за Господа Ісуса Христа нашого. Намір святий пронісши, хай бла­годать у тобі преумножиться, нас нині до Храму Божо­го прилучив єси, до тебе взиваючих:

Радуйся, пристрасті поборювати научаючий;

Радуйся, тим, що у відчаї, надію на спасіння подаючий.

Радуйся, суєту життя земного пізнавший;

Радуйся, мучення свої передбачивший.

Радуйся, тверезих відрадо і збадьорення;

Радуйся, немічних волею скріплення.

Радуйся, бо з тобою від пияцтва відвертаємося;

Радуйся, той, з яким до Бога привертаємося.

Радуйся, зцілень джерело невичерпне;

Радуйся, чудес скарбе небідніючий.

Радуйся, незмінно научаючий наш розум до Бога возносити;

Радуйся, свободу істинну від гріхів здобувший.

Радуйся, Боніфатію, мученику, багатостраждальний.

Кондак З

Сила милосердя Божого невимовна на тебе від­крилася, бо життя твого, мученику, предивна оповідь явно нам указує, що навіть великі грішники милостиво Отцем нашим Богом приймаються, коли Йому покаян­ня принесуть; як і ти Богу вгодив єси і замість гіркої смерті вічне життя здобув. Научи ж нас завжди Богу співати: Алилуя.

Ікос 3

Маючи нині радість вічну в Небесній Обителі, про нас на грішній землі не забуваєш, мученику Хрис­товий Боніфатію; ми ж, працею й обов’язками обтяжені, до тебе прибігаємо: не відкинь бідних і недужих, що допомоги в тебе просять, але принеси молитви наші на Вівтар Небесний, щоб радісно взивали тобі:

Радуйся, ближнього, немов себе самого, возлюбивший;

Радуйся, у гріхах серцем не скам’янілий.

Радуйся, подорожнім і мандрівникам з великою старанністю служивший;

Радуйся, ради цього ніччю мури міста обходивший.

Радуйся, багатих милосердю навчаючий;

Радуйся, бідних і вдів захищаючий.

Радуйся, бідуючим і приниженим добрий помічнику;

Радуйся, за ображених і упосліджених вічний заступнику.

Радуйся, нестерпною жагою пияцтва палимих тверезістю остуджуючий;

Радуйся, тих, що жебраками від пияцтва поставали, до тверезості закликаючий.

Радуйся, жінок ридаючих утішаючий;

Радуйся, сльози їх до Господа приносящий.

Радуйся, Боніфатію, мученику багатостраждальний.

Кондак 4

Бурі гріховні тебе не потопили, але, хвилі страстей переступивши, мученику Христовий, не загинув ти, але до Христа прийшов єси і життя своє, яко жертву благовонну Йому, Найдорожчому Спасителю нашому, приніс. Молися неустанно, щоби ми, в житейському морі сущії, до тихої Пристані – Господа Спасителя, причалили, радісно взиваючи: Алилуя.

Ікос 4

Чули і ми євангельську притчу, як блудний син, у стороні чужій майно своє розтративши, від голоду ду­шевного отямившися, в обійми батькові вернувся, у покаянні вигукуючи: „Отче, согрішив я перед Небом і перед Тобою”, – так і ти, мученику Боніфатію, не погу­бив себе, але від жорен гріха відвернувся й до Христа навернувся. Ми ж, виправленню Твоєму радіючи, спі­ваємо тобі:

Радуйся, голод великий у рабстві пристрастей відчувший;

Радуйся, Христа-Бога, яко хліба живого, запрагнувший.

Радуйся, до Пречистої Крові Його, як до істинного напою приступивший;

Радуйся, до преславних мучеників припавший.

Радуйся, на крилах стверезіння до Бога вознісшийся;

Радуйся, у серці своїм горе відчувавший.

Радуйся, до Господа силою Животворящого Хреста прийшовший;

Радуйся, ти бо прийняв вінець переможний.

Радуйся, душі нашої скарбе нетлінний;

Радуйся, Церкви нашої окрасо прецінна.

Радуйся, від красот світу цього відійшовший;

Радуйся, гріховну одіж зі себе скинувший.

Радуйся, Боніфатію, мученику багатостраждальний.

Кондак 5

Божественну Кров Христову за всіх нас недостойних і кров мученицьку, за Христа пролиту, пам’ятаючи, сказала тобі Аглаїда: „Сам знаєш, скіль­кома гріхами осквернені ми, й про майбутнє життя на­ше не дбаєм, та чула я від мужа божественного, що му­чеників мощі спасіння дарують, коли мученика як хранителя й заступника перед Богом мати”. І ми до тебе промовляємо: „Ти єси наш хранитель і заступник перед Господом нашим, бо з Ангелами предстоїш, Пресвятій Трійці співаючи: Алилуя”.

Ікос 5

Бачимо нині й розуміємо, як слова ці Аглаїдині душу твою пробудили і ти на шлях умертвлення плоті спрямував себе, мученику Боніфатію; і нам допоможи наслідувати тебе, щоб не загинули, у вирі беззаконня потопляємі, але радісно тобі взивали:

Радуйся, від пристрастей, як від погибельного сну, пробуджений.

Радуйся, від пут гріховних себе звільнивший.

Радуйся, тих, що сумніваються в Божому милосерді, викриття;

Радуйся, нескінченної радості утвердження.

Радуйся, закликаючий нас до подвигу утримання;

Радуйся, ти ж бо знаменням хреста буйство пристрастей припинив.

Радуйся, здобувший для себе цінності вічні;

Радуйся, і нас пробуджуючий до праці спасіння.

Радуйся, втіхи вином приносимі, відкинувший;

Радуйся, рани тілесні немов безплотний перетерпівший єси.

Радуйся, за визнання Христа ворогами убієнний.

Радуйся, нестерпним вогнем за нього палимий.

Радуйся, Боніфатію, мученику багатостраждальний.

Кондак 6

Проповідницею поклоніння мощам святим стала Аглаїда, пані твоя, страждальцю Христовий, коли по­слала Тебе на Схід святі мощі мучеників, за віру Хрис­тову постраждавших, принести, що ними чесноти ви­промінюються щедро й вічне спасіння дарується всім, хто до мученицького лику ревно припадає. Дай же і нам потіху від Господа прийняти. Йому ж ангельську пісню співаємо: Алилуя.

Ікос 6

Засяяв ти для нас, немов зоря негаснуча, предив­ним життям своїм, преблаженний мученику, ярмо Хри­стове, легке і найдорожче, на себе прийнявший і спа­сіння отримавший. Бо ж шляхів благочестя без Христа Господа віднайти ніяк не можливо. Так само молитва­ми своїми в Обитель Вишню і нас приведи, що Тебе прославляємо словами оцими:

Радуйся, закону Христового скрижале Богоначертана.

Радуйся, молитов до Господа миро благоуханне.

Радуйся, правдивої віри Христової стовпе огненний.

Радуйся, чесний вінче, заповідями Божими немов каменями дорогоцінними всіяний.

Радуйся, тверезіння ліствице – драбино до небес ведуча.

Радуйся, від хвороб та ран гріховних лікарю славний.

Радуйся, що від Господа Ісуса Христа благодать і силу прийняв єси.

Радуйся ти, що як світло Христове нам засяяв.

Радуйся, отриманням від гріхів свята освячувати нас навчаючий.

Радуйся, від смертоносного вина нас вберігаючий.

Радуйся, гинучих у пристрастях світлом Христовим оживляючий;

Радуйся, їх до нового життя закликаючий.

Радуйся, Боніфатію, мученику багатостраждальний.

Кондак 7

Готуючись відійти з дому свого на Схід, кінець життя свого передбачив ти, преславний, Аглаїді кажу­чи: „Чи ж приймеш ти, пані моя, тіло моє, за Христа замучене, як принесуть його тобі?” В душі твоїй надія за Христа постраждати жила уже і Йому сокровенно молився єси. І нашу віру скріпи, аби і ми готові були за неї терпіти, Господу співаючи: Алилуя.

Ікос 7

У дивне й преславне виправлення твоє не вірячи, лукаве запідозрила в серці своїм Аглаїда. В грісі бого­хульства тебе звинувативши, так відповіла тобі: „Не на глумління час нині, брате, але на благоговіння, свідо­мий будь, що мощі святі удостоєний нести. Господь же нехай Ангела Свойого пошле до тебе й направить тебе вірним шляхом у милосерді своєму”. Ми ж, чистоту серця твого бачачи, предивний Боніфатію, взиваємо тобі:

Радуйся, святих мощей почитателю.

Радуйся, благоговіння прикладу нам подателю.

Радуйся, від безчинств оберігатися нам звеліваючий.

Радуйся, все, чим сини віку нашого втішаються, відкидаючий.

Радуйся, знаний наш помічнику.

Радуйся, святих мощей таїнство.

Радуйся, всім, що борються з гріхами, покровителю.

Радуйся, покаяння нашого перед Богом поручителю.

Радуйся, бо за Твоїми молитвами Господь прощає гріхи наші.

Радуйся, ти бо допомагаєш нам скорботу і зневагу стерпіти.

Радуйся, ликом ангельським радість і подив викликавший.

Радуйся, духів зла осоромивший.

Радуйся, Боніфатію, мученику багатостраждальний.

Кондак 8

Неприйнятним вже було для тебе язичницьке бо­гослужіння і ти, святий мученику, в Тарс прийшовши, не преклонив коліна перед богами чужими, але апосто­лом виявив себе ревним. Тож молися за нас, щоб і ми загорілись любові вогнем до Владики Христа, співаючи завжди: Алилуя.

Ікос 8

Увесь запалав ти ревністю святою, хулінь на Бога не терплячи, і сповнився єси Духа Божого, засліплення й безумство всіх, що лжебогам поклоняються, викри­ваючи. За це цар нечестивий кару важку тобі призна­чає, мученику: бичами нестерпно бити і рани наносить незаліковні; ми ж тобі хвалу співаємо:

Радуйся, лжевіри викривачу відчайдушний.

Радуйся, в правду Божу, як у крицю зодягнутий.

Радуйся, бо кості твої від ран за Христа оголилися.

Радуйся, бо чистота душі твоєї від цього розкрилася.

Радуйся, бо успадкував ти Обитель Небесную.

Радуйся, ти, що й нині викриваєш хулу на Христа, людьми злими проголошену.

Радуйся, за Христа гострими палицями проколюваний.

Радуйся, саду райського цвіте нев’янучий.

Радуйся, мов горнилом золото, ранами очищений.

Радуйся, за Христа важко мучений.

Радуйся, смертю своєю Богу догодивший.

Радуйся, аж до мученицької смерті Його возлюбивший.

Радуйся, Боніфатію, мученику багатостраждальний.

Кондак 9

Себе усього Господу віддав ти, мученику Хрис­товий. Коли цар нечестивий велів уста твої розкрити і олово кипляче влити, руки свої ти підносив до неба в молитві: „Господи, Боже мій, Ісусе Христе, скріпивший мене в муках, будь і нині зі мною, мої страждання по­легш і не покинь мене, не дай поразки зазнати від князя лукавого”. Цим любові до Христа навчаєш і нас, що співаємо Богу: Алилуя.

Ікос 9

Слова премудрі слухаємо, що олово розтоплене гортані твоєї не обпекло й жодної іншої шкоди тобі не завдало, мученику Боніфатію. Від Господа знамення перемоги над мучителем просив єси, і знамення це дане тобі. Всі ж, хто бачили це, захоплено вигукують: „Ве­ликий є Ісус Христос, віруємо в Тебе, Господи!” Ми ж славимо тебе, мученику, цими словами:

Радуйся, бо з тобою вірні просвіщаються.

Радуйся, бо тобою від ганебної смерті рятуються.

Радуйся, в єдиному Христі потіху шукаючий.

Радуйся, в стражданнях до Бога звертатись навчаючий.

Радуйся, бо мучителі здолати тебе не змогли.

Радуйся, бо пристрасті тебе не перемогли.

Радуйся, ти бо терня гріхів у собі випалив.

Радуйся, бо вогнем неопалимий зберігся.

Радуйся, вічно живий мученику радісний.

Радуйся, молільнику наш всеблагий.

Радуйся, бо тобою очі, засліплені гріхом, розкриваються.

Радуйся, бо з поміччю твоєю печалі на радість обертаються.

Радуйся, Боніфатію, мученику багатостраждальний.

Кондак 10

Спасіння осягнути бажаючи, полум’яно прагнув ти до останку за Господа терпіти, мученику Боніфатію, до Нього ж і закликав єси: „Господи, Господи, Боже мій, сподоби мене милості Твоєї і будь мені Помічни­ком, щоб за беззаконня мої, бездумно скоєні, не пере­городив мені ворог шлях до небес, прийми з миром душу мою, поєднай мене з мучениками, що кров за Те­бе пролили і віру до кінця зберегли, і нині співають То­бі: Алилуя”.

Ікос 10

Муром міцним, підступами ворога не подоланим, залишився ти до останку, мученику Христовий, коли голова твоя від тіла відсічена була; о чудо, тоді кров і молоко з рани твоєї полилися, так що навіть невірні, чудо це бачачи, Христа прославили. А ми з ними взи­ваємо тобі:

Радуйся, бо муки твої побачивши, пребагато людей до Христа навернулося.

Радуйся, бо тебе ради проти князя злоби вони обернулися.

Радуйся, твоя ж бо смерть уми затемнені просвітила.

Радуйся, твоя бо славна смерть совість у гріхах погребенну воскресила.

Радуйся, нерозкаяних грішників викриття.

Радуйся, розслаблених волею від вина зцілення.

Радуйся, блукаючих в темряві незнання, врозумлення.

Радуйся, золотий неводе, із глибини гріхів до спасіння нас витягаючий.

Радуйся, бо в молитвах Богом був почутий ти.

Радуйся, бо в Небеснім Царстві воцарився ти.

Радуйся, порфирою з крові своєї огорнений.

Радуйся, удостоєний нині бачити світло неописанне.

Радуйся, Боніфатію, мученику багатостраждальний.

Кондак 11

Спів невмовкаючий возносиш ти Господеві, свя­тий Боніфатію, поміж ликів мучеників перед Пресвя­тою Трійцею предстоячи, що за Неї себе пожертвував єси. Так і ми, душі свої, немов наречених прикрасивши, нетлінному Жениху Христу принесемо зі священною піснею: Алилуя.

Ікос 11

Світлом дивним любові й по смерті возсіяв ти, Боніфатію, коли друзі твої відсічену голову твою від­купивши, плакали гірко, промовляючи: „Рабе Христо­вий, забудь нам гріх неправедного осудження й нероз­важної хули нашої”. Тоді лик твій немовби променями живими освітився, прощення їм виявляючи. Цього ради з любов’ю до тебе взиваємо:

Радуйся, ти, що мав уста в покірності солодкомовні.

Радуйся, любові вмістилище просторе.

Радуйся, бо за тебе радіє Церква з усіма чадами своїми.

Радуйся, бо ти вже прийшов до Вишнього Граду Небесного.

Радуйся, в смерті своїй до Апостолів ти дорівнявся.

Радуйся, ревністю перед Богом преславний.

Радуйся, житейські обмови та злі наклепи викриваючий.

Радуйся, всіх нас від ворожого переслідування визволяючий.

Радуйся, ти бо неправедно гонимих захищаєш.

Радуйся, перед престолом Господнім лампадо негаснуча.

Радуйся, за заповіддю Христовою навіть ворогів возлюбивший.

Радуйся, обмови й наклепи забувший.

Радуйся, Боніфатію, мученику багатостраждальний.

Кондак 12

Благодать зцілень точилась із мощей твоїх, коли до Риму твій почет останній наближався. Ангел Госпо­дній явився тоді Аглаїді й промовив: „Того, хто рабом твоїм був ще недавно, а нині нашого брата й сослуживця, прийми, як владику, і упокой його гідно, щоб гріхи твої тобі відпустились, він бо нині в небесах співає із нами Всевишньому: Алилуя”.

Ікос 12

Оспівуючи твої чудеса, храм прекрасний спору­дила тобі, воїне Христовий, Аглаїда і в ньому мощі твої положила, сама ж багатство роздала все бідним і п’ятнадцять років у пості й покаянні проживши, лику святих досягнула. Також і ми величаєм твої чудеса, прославляючи тебе словами такими:

Радуйся, душу свою обернувший на храм Божий прекрасний.

Радуйся, чудесних Божих діл книго ясна.

Радуйся, від наглої смерті рятуючий.

Радуйся, скорботних жінок від злих пияків захищаючий.

Радуйся, падших з гріхів підвестись закликаючий.

Радуйся, світло чистоти їм даруючий.

Радуйся, ти, що приборкав пристрастей злу вогневицю;

Радуйся, з тобою ж бо ми покидаєм гріховну темницю.

Радуйся, дітей малолітніх від спокус мирських зберігаючий.

Радуйся, їх до Христового вчення привчаючий.

Радуйся, віснику тверезості вовіки прославляємий.

Радуйся, угоднику Христовий постійно почитаємий.

Радуйся, Боніфатію, мученику багатостраждальний.

Кондак 13

О, предивний мученику Христовий Боніфатію, прийми від нас це скромне хвалебне приношення. Ми бо нині, перед іконою твоєю, коліна приклонивши і ру­ки до тебе свої простягнувши, тебе просимо. І даруй нам твоє перед Господом заступництво, а найперше ж погибаючим від пияцтва братам нашим зцілення низпошли і життя благого начала наслідувати всіх нас сподоби, аби твоїми молитвами спасіння здобувши, во­віки восхваляли Бога, співаючи Йому: Алилуя, Алилуя, Алилуя.

Молитва

О, багатостраждальний і всехвальний мученику Боніфатію, під твоє заступництво нині прибігаємо. Мо­литов наших, що їх співаєм тобі, не відкинь, але мило­стиво вислухай нас. Зглянься на братів і сестер наших, важкою недугою пияцтва одержимих, зглянься на не­щасних, що ради пристрасті цієї від матері своєї – Цер­кви Христової і вічного спасіння відпадають. Торкнись, мученику Христовий, сердець їхніх даною тобі від Бога благодаттю, підведи із падінь духовних і до рятівної поміркованості приведи їх. Вимоли в Господа Бога, ра­ди Якого й сам страждав єси, щоб простив нам прогрішення наші й не відвернув милості Своєї від синів Сво­їх, але щоб скріпив у нас тверезість і чеснотливість, щоб допоміг десницею Своєю тим, що на шлях тверезіння стали, рятівний обіт свій до кінця зберегти, дні й ночі його пам’ятати й на Страшному Суді добрий при­суд за нього дістати. Прийми, угоднику Божий, молит­ви матерів, за дітей своїх сльози проливаючих, жінок чесних, за чоловіків своїх ридаючих, діток, бідних і убогих, пияками закинутих, і всіх нас, до тебе прибіга­ючих, і нехай досягнуть ці ридання наші молитвами твоїми Престолу Всевишнього, щоб дарував Він усім нам за заступництвом твоїм здоров’я й спасіння душ і тіл, а найперше ж – Царство Небесне. Заховай і збере­жи нас від пасток лукавого і від підступів ворожих, і в страшну годину смерті нашої допоможи перейти без­перешкодно випробування посмертні й молитвами сво­їми визволи нас від осудження вічного. Вимоли в Гос­пода дарувати нам до Вітчизни нашої любов нелицемі­рну й волю непохитну супроти ворогів Церкви Святої, видимих і невидимих, хай покриє нас милість Божа во віки віків. Амінь.