Історія громади у м.Савона, початки
Початок наших перших зустрічей був біля моря, а точніше біля пам’ятника Гарібальді. В тяжкі хвилини і просто так, коли було вільне ми бігли туди, щоб почути рідну мову, новини з України, з листів друзів. Потім стало краще, бо почали приїзджати хлопці бусами. Ми вже мали свіжі газети і листи з дому. Нас також об’єднував базар по понеділках. На дві години сходились до парку де скуповлювались і заодно бачили одна одну. З червня 2004 з’явилось ще одне місце нашої зустрічі – це вже із духовних спонукань. Все почалось із зустрічей у парку, які потім переросли у молитву із катехизмом у приміщеннях Мігрантесу. Роками ми мріяли про те, щоб ми гуртувалися не лише в парку і говорили не лише про наболіле. Хотілося просто чогось доброго, світлого. Ось весною ми почули, що тут недалеко від нас, у Генуї, є наш український священик. Дехто приїзджав до Генуї, а згодом запросили до нас спочатку в гості, але з планом про заснування церковної громади у Савоні. Пригадується перший молебень в парку і перші прохання про те, щоб Господь допоміг нам бути разом. І так сталось.З допомогою добрих людей з організації “Мігрантес” Дона Маріо, Сіньра Джіорджіо і сестри-монахині Ліліани, ми запросили о.Віталія, які у приміщенні “Мігрантес” нам дозволили збиратись. Ось так дочекалися осені і з жовтня почали наше життя, життя церковної спільноти.
Перша група, перші зібрання у приміщені “Мігрантес”
Наші зустрічі розпочали з простого – з катехизму. Так кожної середи молились молебень і молились також нашими проханнями за те, що нас турбує. На Різдво 2005, 7 січня у храмі “San Rafaele al porto” ми мали дозвіл на першу Літургію. Від часу заснування нашої громади все змінилось, особливо погляд на світ, думки. У 2005 на Різдво була відправлена перша Служба Божа, а далі перше посвячення води на Йордан, перше Стрітення і перший Великий Піст і звичайно Пасха – живемо повним духовним життям із всім українськими традиціями. Остання новина, що тепер братство при храмі Св.Івана Хрестителя дало нам можливість відправляти у їхній церкві і також збиратися для катехизи, чи просто так. Від того часу раз на місяць маємо Службу Божу у неділю. Виникає відчуття легкості, коли побуваємо разом. Ми хоч, як громада існуємо трошки, але вже за плечима поїздка до Мілану і особливо до марійського чудотворного міста Люрд. Остання поїздка зробила великий переворот у душі кожного паломника. Тепер крім труднощів в Італії будуть ще в пам’яті і яскраві хвилини життя пережиті саме тут. Це миті, але все ж саме вони надихають зустріти із мужністю все, що нас чекає у майбутньому і більше найти потіху вже у теперішньому. Багато хто з нас найшов Бога саме тут в Італії, а багато Його пізнали по-іншому, але завжди залишається переконання з Ним життя набирає кольорів і різнобарвності. Хочеться вірити, що Ним нас вже ніхто не роз’єднає. Дякуємо Церкві за опіку над нами через опіку духовного провідника капелан о.Віталія Тарасенка, через духовну поживу подану у журналі «До світла» і просто дякуємо за пам’ять про нас вже незабутих і потрібних бодай Богові.
Наш капелан o.Віталій Тарасенко
Хочеться згадати в особливй спосіб тих, хто завжди готовий відгукнутися на допомогу в організації та підготовці свят, екскурсій, заходів: Леся Олійник, Анна Герасимчук, Надя Баран, Віра Сеник, Пасічник Світлана, Марія Киселик, Ольга Цибух, Позняк Наталія та інші. Маємо багато планів і віримо у чисельність громади, бо як кажуть, що «Без Бога ні до порога». A ми гостинні і каже священик, що організовані, тому запрошуємо в гості.
Запрошуємо радо Вас на молитву, яка проходить у храмі
Підготувала Дейнега Марія
Наша діяльність юри храмі San Giovanni Battista ed Evangelista e Petronilla, що по via Guidobono.
Перехід до храму Sacro Cuore, що по corso Colombo.
з весни 2013 року по блгословенню єпископа Савони монс.Вітторіо Лупі громада перейшла до нового храму Найсвятішого серця Ісусового.
