Щоб не осуджувати ближнього

Коли б ми пам’ятали слава святих старців, то не віддавалися б так легко безпечності щодо себе, осуджуючи ближнього, тим самим впадаючи у тяжкий гріхю
Якщо людина дозволила собі незначне осудження ближеього кажучи: що в тому поганого, що я не слухаю що говорить цей брат?Що я скажу якесь слово, що я подивлюсь як працює ця особа – тоді ум починаєзалишати свої гріхи без уваги, не журиться ними, не оплакує, а лише помічає гріхи ближнього.
Нам треба вміти розрізняти що таке лихословити, а що таке осуджувати?
Лихословити( або іл. Ганити) — означає сказати про когось : такий-то збрехав, чи розгнівався. Чи вчинив перелюб. Ось такий лихословив брата, тобто сказав пристрасне про нього прогрішення.
Осуджувати — означає сказати: таки-то брехун,гнівливий, розпусник. Ось цей осудив сам стан його душ, виніс йому присуд про все його життя, він осудив його, а це тажкий гріх. Бо одне сказати “розгнівався” – інше “гнівливий”.
Гріх осуджувати настільки тяжкий за будь-який інший гріх,що сам Ісус Христос сказас: “ Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого” – і гріх ближнього прирівнявся до скалки, а осудження — до колоди.
Не стягуймо на себе суд божий, щоб не прийшлось нам тремтіти так, як сталося з одним великим старцем.
Одного разу, старець, дізнавшись, що один брат піддався розпусті сказав про нього: “як погано він зробив”. Коли оцей брат помер, ангел приніс душу його брата що згрішив до нього і промовив: “Подивись, той , кого ти осудив, помер; куди ж накажеш ти помістити його: в цірство чи  в муку? Чи є щось страшніше за цей тягар7Бо що інше можуть означати ці слова, як не оце: оскільки ти суддя праведних і грішних, то скажи, чи помилуєш цю дущу чи віддаш на муки? Святий , вражений цим усю решту свого життя провів у зітханнях і сльозах молячись Богові  про прощення і це після цього як він припав лицем своїм до ангела отримав прощення ангел сказав: “ Ось Бог наказав тобі. Який тяжкий гріх осуджування , щоб ти більше не допускав його”. Однак душа старця до самої його смерті  не хотіла вже втішитися і залишити свій плач.
Лише одному Боговіналежить влада виправдовувати і засуджувати, оскільки Він знає і душевний стан кожного, і силу, і здібності, і характер виховання.
У якесь місто пробів корабель з невільниками де жила одна свята діва. Почувши про корабель, зраділа, бо хотіла купити собі маленьку дівчинку і виховати її так, щоб вона ніколи не знала пороків цього світу. На кораблі було двоє маленьких дівчаток. Вона поговорила з хозяїном корабля і заплатила за одну з дівчаток, забравши її до себе. Хозяїн корабля ледь відійшовши, зустрів блудницю. Блюдниця побачивши з ним іншу дівчинку захотіла взяти її до себе.
Бачимо ми тут таємницю Божу?
Отже свята , свою дівчинку воховала в страсф Божому, наставляючи її на кожне добре діло, навчаючи її чернечого життя.
Блудниця ж, узавши ту нещасну, зробила її знараддям диявола, бо чого ж могла ця нікчемна  навчити її, як не погибити своєї душі? Отже, що можна сказати про долі цих дівчаток? Обидві були маленькі, обох було продано, вони самі не знали   куди і з ким, бо одна опинилася в Божих руках, іншща і руках диявола. Чи однаково з них спитає Бог ?
Якщо обидві віддадуться розпусті, ч можна сказати що вони обидві підпадуть  під один суд, хоча в винили одниі той самий гріх? Чи це можливо? Одна зналапро суд, про Боже Царство, інша нічого не знала.
Справді бува, що брат грішить із простоти, але має одне добре діло, владне Богові більше від усього твого життя, а ми судимо його.
Отже ті, які хочуть спастися, не звертають уваги на недоліки ближнього, а завжди дивляться на свої й досягають успіхів. Нам треба бути завжди пильними як оцей брат, коли бачачи що інший брат згрішив, зітхнув і мовив: “ Горе мені! Як він згрішив сьогодні, так і згрішу і я завтра! Бо і святі бачуть людські недоліки олнак вони не ненавидять того, хто грішить, і не осуджують його, не відвертаються від нього, а співчувають йому, журяться про нього, напоумлюють,лікують його, як недужий член йеркви і роблять усе , щоб його спасти.

Підготувала Олександра Олійник