Тема 9: ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ (СПОВІДІ)

«Святе Таїнство Покаяння є великим вия волі Божої любові й милосердя до нас грішних. Бо коли ми, обмиті зі своїх гріхів у Хрещенні та обдаровані Божою благодаттю, знову чинимо зі злоби чи немочі гріх, Господь не відкидає нас і не відвертається, а очікує від нас покаяння» (Катехизм УГКЦ «Христос — наша Пасха», § 449).
Однак багато людей сприймають Сповідь як формальність, традицію або як щось страшне, кару, допит чи звіт, а інколи й зовсім нівелюють її значення.
Поділіться, чим для вас є Сповідь?
• обов’язком — раз на рік у часі Великоднього посту піти до Сповіді;
• формальністю і традицією, яку передали діди-прадіди;
• обрядом, який не має значення;
• допитом, який викликає страх і сором;
• дана Богом благодать бути омитим зі своїх гріхів;
• ваш варіант.
КОРІННЯ ТАЇНСТВА СПОВІДІ
Прочитайте уривок з Євангелія, у якому Воскреслий Ісус Христос, явившись ввечері в день Пасхи своїм апостолам, сказав: «Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються» (Йо. 20,22-23).
Зважаючи на цей уривок, подумайте, хто встановив Святе Таїнство Покаяння.

ПРИРОДА ГРІХА
«Ісус же їм; «істинно, Істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить — гріха невольник!» (Йо. 8, 34).
Будь-який гріх узалежнює нас, забирає свободу, яку дав нам Бог, чинить нас рабами, наприклад, гріх алкоголізму, наркомани. Гріх забирає в людини право на
вибір, людина стає залежною від вживання речовин, які спотворюють її свідомість і стають сенсом життя. Гріхи обману, крадіжки породжують страх, який починає контролювати людину і викрадає її мир і радість.
Пригадайте й поділіться з групою (за бажанням) випадком із вашого досвіду, коли відчували себе полоненим гріха, переживали неспокій, страх, страждання тощо.
У катехизмі УГКЦ «Христос — наша Пасха», § 449 написано: «…християнин – через людську неміч — часто помиляється, зневірюється в Божій любові або й свідомо та добровільно співдіє зі силами зла. Проте, Бог не відвертається від людини, що згрішила, а у Своїй любові й милосерді дарує їй можливість покаятися, тобто повернутися до життя, яке випливає з Хрещення: “То згадай, звідки ти впав, і покайся і перші діла роби” (Од. 2,5)».

МИЛОСЕРДНИЙ БАТЬКО
Прочитайте уривок:
•Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між
ними свій маєток. Кілька днів потім, молодший, зібравши все. подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно. І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. І він бажав би був наповнити живіт свій стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.
Опам’ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають по достатком хліба, а я тут з голоду конаю. Встану та й піду до батька мого і скажу
йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів. / встав він, І пішов до
батька свого. І як він був Іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся І поцілував його. Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.
А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був. і знайшовся
І вони заходились веселитися» (Лк. 15,11-24).
Цей уривок розповідає нам притчу про блудного сина і показує наслідок гріха – страждання, самотність… А також те, що Бог, не зважаючи мі на що, постійно чекає нашого повернення додому.
Зустріч батька І сина, який повертається додому, це образ сповіді, у якій ми приходимо і стаємо перед священиком, що в цей момент є представником милосердного Бога, який чекає, щоб пробачити нам гріхи Й облегшити наш тягар.
Це підтверджено в Катехизмі УГКЦ, § 456, де читаємо, що «Сповідь відбувається перед священиком, який є свідком каяття грішника І посередником Божого прощення».
«Знай, чадо, що сам Христос, наш Спаситель, Який знає всі сокровенні тайни людських сердець, є невидимо присутній, приймаючи твою сповідь. Тому не скривай від мене, чи зі стиду чи з боязні, нічого з твоїх прогрішень… Пильнуй, аби, прийшовши
до цілителя, ти не пішов мезцїлемим» (Требник, «Чин Сповіді»). Намагайтесь щоразу під час сповіді уявляти перед собою Бога-батька, який з відкритими обіймами чекає вас, даруючи прощення у Святій Тайні Покаяння.
УМ08И ДОБРОЇ СПОВІДІ
Перед тим, як готуватися до сповіді, промовляйте молитву до Святого Духа:
«Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди, і вселися в нас, І очисти нас від усякої скверни,
І спаси, благий, душі наші».
1. Іспит совісті — означає проаналізувати своє життя від останньої сповіді і пригадати гріхи, які вчинили. Нагадайте собі (відтворіть у своїй пам’яті) минулу
сповідь. Згадайте місце, час, слова й обіцянки, які ви складали перед Богом.
Якщо ви забули на попередній сповіді сказати якийсь гріх, то цього разу починайте сповідь саме з цього гріха. Перевірте себе, чи ви виконали той обов’язок (покуту), яку наклав сповідник попереднього разу?
Нагадайте собі прожитий час від минулої сповіді. Перегортайте день за днем,
ніби читаєте книгу. На подіях, які викликають у вас сум, страх, сором, застановіться. Тут можуть бути ваші свідомі гріхи. Ці почуття с індикатором сумління,
підказкою совісті, у цих подіях акуратно приховані ще й несвідомі гріхи. Дрібні гріхи старанно призабуті, запаковані й віднесені десь на горище совісті. Сьогодні час великого прибирання душі. Ваш Господь залишив вам підказку — ЗАКОН (Заповіді). Через Божі приписи дізнаєтеся, що вам потрібно, а чого треба позбутися.
2. Збудити в собі щирий жаль — це коли ми шкодуємо за вчинені гріхи, не лише тому, що вони принесли нам біль і страждання, а завдали болю іншим і самому Богові.
5. Тверда постанова виправитись — ухвалити рішення за будь-яких обставин протидіяти гріхові й більше його не чинити.
4. Визнати свої гріхи перед священиком — це набагато важче зробити, ніж визнати гріхи в молитві перед іконою. Однак зробивши це, ми впокорюємо себе
перед Богом, переборюючи відчуття страху та сорому, очищуємося і отримуємо неабияке полегшення. «Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші й моліться один за одного, щоб вам видужати» (Як. 5 16).
5. Виконання покути, мета якої — викорінити гріх та виправити його наслідки.
-А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо”» (Лк. 19, 8).
Який приклад покути за гріхи, згідно з цим уривком, дав нам Закхей?
Подумайте, як ви можете відшкодувати завдану вашим гріхом шкоду ближньому в кожному конкретному випадку.
Пам’ятайте, що покута — це не лише молитва, Інколи нам потрібно повернути незаконно привласнену річ чи попросити у скривдженого вибачення.
На підтвердження цього натрапляємо в Катехизмі УГКЦ, § 457: «Важливою вимогою до гідної сповіді с також примирення з ближніми, як про це говорить Христос: «Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій І там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій» (Літ. 5, 23-24).
Окрім цього, ви повинні пам’ятати, що до Сповіді потрібно ходити часто, принаймні раз на місяць. На думку Святих Отців, якщо людина рідко сповідається, то
втрачає здатність розрізняти добро і зло та стає черствою до гріха, не помічає його, що негативно позначається на всьому її житті.
«Часта Сповідь чинить людину духовно здоровою, здатною протистояти спокусам і збільшує іі сили в духовній боротьбі Доброю нагодою для Сповіді є церковні
пости, під час яких, за церковним звичаєм, уся сім’я приступає до святого Таїнства Покаяння” (Катехизм УГКЦ «Христос — наша Пасха», § 461).
Добре встановити собі чіткий час, щоб приступати до Сповіді, це може бути перша неділя місяця, остання неділя місяця тощо. Інколи нам може здаватись, що не
маємо з чого сповідатись так часто, але в Посланні до Римлян сказано: «Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої» (Рим. 3, 23). Щоб не давати можливості гріхові вкорінитися, старайтеся робити іспит совісті щодня ввечері під час вечірньої молитви.
«Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці?» (Мт. 7,3-4).
Просіть Бога показати вам ваші гріхи.
Пороздумуйте над наступними уривками зі Святого Письма:
«Ходіть же й розсудимось, — говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна» (Іс і, 18).
«Відверніться, зречіться ваших переступ/в, щоб не мати вам більше приводу до гріха. Повідкидайте геть від себе ваші гріхи, що ними ви згрішили супроти
мене, і зготуйте собі нове серце й новий дух. Чого ж бо вам умирати, доме Ізраїля? Мені бо не люба смерть грішника, — слово Господа Бога. Наверніться ж і живіть.» (Єз. 18,30-32).
«Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння»
(Лк. 15,7).

ПІДСУМОК
• Сповідь — це святе Таїнство.
• Сповідь потрібна людині, а не Богові.
• Сповідь — це унікальна можливість омитися з гріха й наблизитися до Бога.
• Сповідь зцілює наші «рани» й дає шанс виправити наші дороги, які ведуть до Бога.
• Є п’ять умов доброї Сповіді.
• Сповідатись потрібно часто.
• Просіть Бога, щоб показував вам ваші гріхи, і ви мали можливість звільнитись
з їхнього рабства.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
• Обговоріть зі своїм чоловіком/дружиною важливість частої Сповіді для кожного члена сім’ї та встановіть час для сповіді на кожен місяць.
• Поговоріть зі своїми дітьми про Таїнство Покаяння. Запитайте, що вони знають, доповніть їхні відповіді додатковою інформацією, яку ви почули на зустрічі.