-
Історія – це ми…
Саме під такою назвою побачила світ перша книга про громаду українців міста Генуї. Започаткувала і очолила проект пані Оленка Любенська, яка разом з отцем Віталієм розробили спеціальну анкету. Заповнивши її, кожен міг стати співавтором у творенні написаної історії. Сама книга готувалась неповних два роки. Збільшувалась кількість анкет, з домашніх «архівів» доставались фотографії п’ятирічної давнини. Усіх авторів було близько 50 осіб. Читаючи ці прості розповіді, вияснюються моменти започаткування громади, її розвиток, сьогодення. У пам’яті постає «виноградна лоза» дерева Христа Христового тіла, пригадуючи, хто кого коли привів до церкви і за яких обставин.
Перша Служба Божа, перше Різдво і Паска, день Матері та Миколая, перші паломництва, а також перші провіді молодого роками, але не своїми глибокими роздумами священика. Все це добре і надовго закарбувалось у пам’яті кожного з нас. Тепер можемо просто відсвіжувати свої спогади.
Також ми могли запропонувати своє бачення розвитку громади, вказати на недоліки, подякувати всім, хто молиться з тобою поруч щонеділі, розділяє хвилини смутку і радості, завжди готовий підкласти плече у час скрути, а це дуже важливо особливо тут, на чужині, далеко від дому від рідних.
Презентація книги відбулась в першу неділю Великого посту, у Неділю Православ’я у “Світлиці” нашої церкви. Зібрались практично усі дописувачі, пані Оленка, роздавши книгу, дякувала за допомогу у її написанні. А після того всі взялись за руки і, помолившись, подякували Господу Богу за ці прожиті роки, за те, що Він навіть тут, в Італії, зумів нас об’єднати, дати доброго пастиря, котрий веде нас дорогою спасіння до життя вічного.
… Приємно буде колись повернувшись додому, одного прекрасного вечора взяти до рук припавшу пилюкою книжечку, приготувати горнятко смачної запашної італійської кави, посадити збоку онуків і розкати про свої роки прожиті в місті Генуя, що стало настільки нам рідним і близьким. Куди б завжди хотілось повернутись хоча б на мить, щоб зустріти усіх з ким, подружившись чи поріднившись, проводили будні і свята немов одна сім’я.
