Українські Спільноти центральної Лігурії Comunita` ucraine della Liguria centrale

Ти моє життя, Ісусе

Я рада, що Бог покликав мене. Не уявляю свого життя без Нього, без церкви, людей, з якими разом молимось.
Те, що Бог зробив в моєму житті є доказом того, що для Нього немає нічого неможливого. Тільки Він один підніме з такого болота, обмиє, пригорне, утішить. Подасть сльози покаяння, вирве крик душі, а потім заспокоїть її. Так що коли виривається цей біль, цей крик, ллються щирі сльози, – не стидаймося. Тільки дякуймо Богу за всі ласки і просімо кожен день щирого покаяння.

Ти відкрив мої очі і показав правду
Про те, ким була, і ким я ще є
І як за мене на хресті постраждав Ти
про те, як сильно полюбив мене.

Не хочу шукати в світі нічого,
Тільки хочу бути з Тобою завжди.
Буду славити Тебе лиш одного
Поки не змовкнуть уста мої.

В немочах моїх лиш до Тебе приходжу
І Ти на руках мене несеш,
Кожним словом Твоїм дорожу я,
Бо обіцяв, що не покинеш, Ти мене спасеш.

Коли роздумую про милість Твою,
Про те, що приготував Ти для мене –
Серце моє не знаходить спокою:
Хто я, Господи, що так любиш мене?

Ти мій захист і моя скала.
Ти моя дорога у моє буття.
Ти – мій Хліб, ти – моя Вода.
Ти – як повітря для мене,
Ти – моє життя.

Найбільший біль душі, найщиріші сльози покарання я пережила в Римі біля Святих Сходів. Ви собі уявити не можете, що я відчула. То був сором, розпач за всі гріхи. Я не могла втихомиритись. Коли клякнула на першу сходинку, сказала: «Господи, цілую ці сходи, цілую Твоїх п’ять ран». Почула: «Не п’ять, а шість. Шоста найбільше болить». Я кожну сходинку цілувала шість разів і просила прощення. Тоді я не відчувала ніяких болів. Мені здається, що мене хтось на руках виніс по цих сходинках. На останній сходині прийшло таке полегшення, такий спокій у душі, якого ніколи не відчувала. Це була радість і блаженство.

Ольга Камінник
м. Генуя