Духовні науки від сестри Стефані Блиха

У Генуї кожного четверга проходять зустрічі з сестрою-монахинею Василіянського чину Стефанією Бичовою на тему Покликання до духовного стану.

1.Що це монаше життя.

2. Як повстало і розвивалося.

3. Як практикується.

4.Які можливості і форми посвячення.

1. Монаше життя:     – бажання жити  в тісних стосунках з Богом,

– наслідування Ісуса Христа, чистого, убогого, послушного,  це життя в Христі.

– вірність  хрестній обітниці.

– Божий поклик на який людина відповідає своїм „так”

– незаслужeна Бога благодать

– дорога покаяння

Ціль монашого життя – спасіння душі, через духовний подвиг та служіння.

Покликиння відчувається в серці і пізнавається  через знаки та обставини.

2. Як повстало і розвивалося:

Біблія: невміщає монаші правила, натомість Старий Завіт є його предобразом (Назореї, Квуран, Йоан Хреститель).

Новий Завіт Ісус Христос  апостоли  діви та вдови в Діяннях апостолських.

Переслідування християн: ідеал християнини – мученицьтво.

Свобода Церкви – починає секуляризація, як наслідок початок самітнього життя в пустині, пізніше воно дозріває до спільного життя – св. Пахомій, св. Васілій Великий. Східнє монашество зберігло їхню традицію по сьогодні.

Монашу традицію зберігають і західні чини: напр.  венедиктини, францисани, домінікани. Дальші численні згромадження повстали і повстають,  як виклик  часу. Вони звичайно мають свою харизму, тобто спеціялізацію (школи, лікарні, молодь). Пізніше були основані інститути та рухи.

В УГКЦ є різні чини, та конґреґації досить численні.

3. Богу посвячені особи живуть за правилами в призначених домах – монастирях, які очолюють настоятелі. Дім підлягає вищим настоятелям або єпископам.  Денний порядок монастиря вміщає молитву, різні духовні практики і працю. Члени монастиря формуються духовно та професійно і обов’язково повинні мати документи, які вимагає дана держава де працюють. Кожна спільнота повинна себе утримувати.

Кожний член монастиря повинний перейти формацію: кандидатуру, новіціят, час перших обітів та довічних обітів. Обіт, це приречення, що дана особа буде жити в чистоті, убожестві та послуху на означений час або довічно.

4.Які можливості і форми посвячення.

Хто відчуває бажання посвятитися повинен сповняти певні вимоги:

– посвячення в молодому віці: в монастирі, інституті або членство в рухах

– посвячення в старшому потрібно спеціяльне позволення, хто жиє в супружестві (позволення другої особи, або посвячуються обоє)

– посвячення вдовиці

– посвячення цілої сімї – рухи

Як робити рішення

  1. Відчуття, перевірити, чи то що я відчуваю приносить мені спокій в процесі розпізнання і після рішення
  2. Перевірити, чи то, що я відчуваю є реальне
  3. Чи воно є краще від доброго, або може роблю вибір між меншим і більшим злом
  4. Чи я це зможу
  5. Чи дана річ в згоді з Божими заповідями, церковними приписами
  6. Чи мене приймуть до монастиря, або лишуся з бажанням

 

Монаше життя має свою вартість і сьогодні, хоч воно перживає велику кризу. Церква без монашого життя небула б сама собою. Тому всі повинні дбати про розквіт м.ж молитвою, заохоченням, матеріяльною підтримкою. Бо для всіх сказано: „Хто відречеться дістане в сотеро і життя вічне”.

Leave a Reply